Глава 31

Даміра не було кілька днів. Незважаючи на те, що він попередив мене про те, що їде в інше місто у справах, я все одно не можу знайти собі місце. Коли дізнаюся, що мій чоловік повернувся і зараз у своєму офісі, вирішую відвідати його.

У тому, що дружина прийде до чоловіка на роботу, щоб пообідати, немає ж нічого такого, правда?

Я дуже схвильована, коли входжу до бізнес-центру. Доводиться надати на вході свої документи охороні, тому що перепустки у мене немає.

Коли я підійшла до стійки реєстрації, секретарка повідомляє, що чоловіка в кабінеті немає. Він пішов півгодини тому і не повідомив коли повернеться. Я вирішую, що у мене є час, щоб почекати його. Мені приносять каву і поки я чекаю у приймальні, помічаю на собі цікаві погляди його секретаря. Я ж потай розглядаю її. Вона надто гарна. У голові одразу з'являються картинки того, як вона фліртує з моїм чоловіком і досягає свого…

Я поглядаю на годинник і вирішую набрати чоловіка. Але він скидає мій дзвінок. Напевно, не варто було приїжджати так без попередження.

- Що ж, я, мабуть, піду. Немає сенсу більше чекати на Даміра, вже третя година дня, обід минув. Дякую за каву, - киваю дівчині і в засмучених почуттях виходжу в коридор і йду до ліфтів.

Я виходжу з ліфта на першому поверсі, прямую до виходу, але раптово чую знайомий голос:

- Еліно, це ти? Яка несподіванка. Що ти тут робиш? - Запитує мене сестра.

Чорт, Евеліну зараз зустріти мені зовсім не хочеться.

- Привіт, - повертаюся до неї. - Я прийшла відвідати свого чоловіка, але ми розминулись.

- О, він має бути на зустрічі з клієнтами на іншому поверсі. Юрвідділ останні два дні розробляв документацію для укладання договору із новими замовниками. Поки він зайнятий, давай підемо до ресторану та пообідаємо разом, – запропонувала сестра.

Я сумніваюся, чи варто це робити. Не уявляю про що можна говорити із сестрою. Обертаюся, розглядаючи людей у ​​діловому одязі. Маю намір відмовити, але вона хапає мене за руку і тягне за собою.

- Ходімо, покажу тобі тут усе. Ти знаєш, що Даміру п'ять поверхів тут належать?

- Уявлення не мала. У нас з чоловіком є ​​інші теми для розмови, ніж величина його офісу, - пирхаю я, а сама відчуваю ревнощі через те, що вона знає про мого чоловіка набагато більше, ніж я.

Ми розміщуємось за вільним столиком та робимо замовлення. Під час обіду в основному говорить сестра, розповідає як круто працювати в компанії Даміра, розхвалює якості мого чоловіка, ну і таке інше… дратівливе…

Весь цей час вона поглядала на телефон, ніби чекала на дуже важливий дзвінок. А потім, коли телефон завібрував, вона підскочила зі свого місця та схопила сумочку.

- Пробач, повернуся за хвилинку, термінові справи. Не йди нікуди.

Це чудовий момент, щоб втекти. Я прошу рахунок, дістаю гаманець, але тут до мене за стіл підсідає незнайомий молодий чоловік.

- Вибачте, вам щось потрібно? – питаю я.

Він усміхається мені, схиляється ближче:

– Просто побачив гарну самотню жінку за столиком і вирішив підійти. Не зустрічав вас раніше. Нещодавно влаштувалися? На якому поверсі працюєте?

Мені не дуже подобалася його компанія, але я надто ввічлива, щоб відповісти грубо, до того ж я вже збиралася йти.

- Я заміжня, тож якщо ви таким чином намагаєтеся зі мною познайомитися, то вибачте, в знайомствах я не зацікавлена.

- Але у вас на пальці немає обручки.

Звичайно немає, адже я викинула її в першу шлюбну ніч.

- Хіба це показник того заміжня дівчина чи ні? - я витягаю шию, видивляючись офіціанта який занадто довго несе мені рахунок.

- Ви вразили мене своєю красою з першого погляду, не відмовляйте мені у спільному обіді чи вечері. Як вас звати? Я Олексій.

Я не збираюся називати йому своє ім'я, Олексій переходить усі межі та накриває мою руку своєю долонею. Я ціпенію в першу мить. Не звикла до того, що до мене ось так нахабно клеяться чоловіки. Втрачаюся, не знаючи як його відшити.

Хочу висмикнути руку і підвестися, але не встигаю. Позаду лунає холодний злий голос:

- Це що таке?

Я ціпенію від цього голосу. Різко висмикую руку, обертаюся. Дамір стоїть поруч із нами, і дивиться так, ніби готовий убити мене прямо тут.