Глава 7. Дамір

— Як… додому?

Дівчина вирішила остаточно мене доконати. У мене справ по горло, а вона тупцює навпроти, намагається привернути увагу. Віями своїми довгими кліпає, зітхає театрально.

— Еліно, — гаркаю, не витримуючи. Дівча відсахується, обхоплює себе за плечі. Дивиться зацьковано.

— Я ж… Навчання та вступ…

— Закінчилося твоє навчання, усе. Тобі як маленькій пояснювати треба? — злюся, завмираючи.

Нетямуща якась. Як заміж бігти — першою. У номері мене чекала для шлюбної ночі, адже не випадково таку відверту білизну вибирала. А тут грає в ображену невинність.

— Ти моя дружина й житимемо ми разом. Микола відвезе тебе, я зараз не маю на це часу. Ввечері поговоримо.

— Про що поговоримо? Чому не можна зараз? Адже тобі самому хочеться, щоб ми не бачилися. Хіба ні? Я… Я знаю, що моя сестра…

— Замовкни.

Чорт.

У скронях щемить із нещадною силою, змушуючи загарчати від втоми. Еліна тисне й тисне, бажаючи довести мене до зриву. Тільки моя реакція дівчинці не сподобається.

Знає вона…

Тільки я чомусь нічого не знав про другу дочку Акімова. Завжди думав, що в нього лише одна дитина. Евеліна була з ним на всіх заходах, хоча безпосередньо нас і не знайомили, але я помітив її одразу.

Гарна і статна, не ходила залою, а пливла. Сміялася надто голосно, але заразливо. Якби Акімов тягав її на переговори, я б усе підписував, навіть не дивлячись. Не пацан, щоб від дівчини голову втратити, але в Елі не відібрати дару заманювати чоловіків у свої тенета.

Я тримався на відстані від неї. Різниця у віці, стосунки з іншою жінкою, проблеми з бізнесом. Але коли випала нагода зробити її своєю, вирішив скористатися цим.

Та вирішальна розмова з Акімовим раптово спливає в голові:

— Боюся, ми не домовимося, — я відмовив йому в кредиті, надто непривабливою була ідея. Гроші Акімов хотів швидко й багато, щоб утримати бізнес, а я в такі ризикові справи давно не вплутуюсь. — Дякую за зустріч, Веніаміне Миколайовичу, але мені нецікаво.

— Я думав, що ви шукаєте землю для забудови. Ця ділянка найкраща з усіх варіантів, ми обидва це знаємо. І ціни я навіть не завищував.

— Не у вашому становищі щось завищувати, — я погодився на цю зустріч тільки з поваги до свого батька. Вони колись співпрацювали з Акімовим, давні друзі.

Саме через це я сиджу в ресторані п’ятничного вечора замість того, щоб поїхати додому. Зняти напругу та відпочити, якщо Оксана вкотре не учинить скандал. Занадто виснажливими стали наші стосунки, суцільні суперечки та вимоги. Жодного задоволення. Закінчувати це потрібно. І швидко. Поки вона не почала літати в хмарах, вирішивши, що мене можна потягнути під вінець.

Я планував розірвати стосунки з Оксаною після Нового року. Звозити її на море, нехай потішиться, а потім розійтися. Тихо та мирно. Без зайвих істерик, скандалів та сліз.

— Я думаю, що ми можемо домовитися, — Акімов діє натиском, рухає документи назад до мене. — Можемо обговорити додаткові умови, Даміре. Я впевнений, що ми порозуміємося. Земля…

— Земля не така гарна, як ви всім розповідаєте. Ґрунтові води, рівень яких завищений. Знаєте, чим це обернеться для мене?

Звісно, знає. Акімов усього лише старий пройдисвіт, який намагається впарити мені звичайне яйце за ціною золотого. Тільки я давно в цій справі і йому не варто сподіватися, що я на таке поведуся.

— Гроші, Веніаміне Миколайовичу. Багато грошей для гідроізоляції. Більше, ніж є у вас, інакше давно ділянку забудували б. Ви хочете, щоб я видав вам суму, за яку можу купити будь-яку іншу землю. Я не бачу тут зиску для себе.

Я мовчу про те, що насправді давно шукаю подібну ділянку в тому районі. Проблема лише в одному: поряд із заповідником заборонено забудови. Акімов чудово про це знає, тому вирішує підвищити ставки:

— Не настільки там усе погано. Поруч заповідник, ідеальне місце для твоїх комплексів. Унікальне. Я можу допомогти в оформленні дозволу під будівництво, якого тобі самому не добитися. І це перекриває дрібні витрати у вигляді дренажу.

— Скажені екологи зі своїми протестами, — перераховую, починаючи сердиться. Я взагалі не повинен тут сидіти, але залишаюся. Цікаво, що Акімов ще вигадає. Давно мені не зустрічалися настільки вперті й твердолобі партнери. Увага зашкалює. — А ще щільна посадка дерев, відсутність дороги, що веде до ділянки. Дозволи, на які можна чекати роками.

— Даміре, я вже сказав, що це легко вирішується. Декілька зустрічей із потрібними людьми — і все узгоджено.

— Якби ви продавали землю, то я ще подумав би. Але ви хочете здати її в оренду, а це не варте таких витрат і ризиків. Завтра будівництво заморозиться, а кредит вам не буде чим віддавати. Благодійний фонд знаходиться далі вулицею від мого офісу, ви трохи переплутали будівлі.

На цьому я закінчив зустріч і більше не збирався слухати невиразні аргументи. Ділянка приваблива, так, те, що потрібно для майбутнього комплексу, ось тільки ціну Акімов запросив дуже високу. Інвестори ризики на себе не братимуть, я один, в разі чого, втрати нести не збираюся.