Шлях Першородного

Розділ 5

Розділ 5

Володимир усміхнувся. На нього чекали. Усі дракони зібралися біля входу до гроту, щоб привітати його.

«Не так уже й сильно ми відрізняємося», — вкотре промайнула в нього думка.

У менталі панував справжній гамір. Кожен представник крилатого народу вважав за необхідне особисто привітатися з ним. І це при тому, що не минуло й місяця відтоді, як він залишив Шангрі-Ла. А Володарі вже влаштували йому таку зустріч!

Володимир повернувся до Ірини й запропонував їй поки що присісти та трохи зачекати. Пояснив, що йому потрібно владнати кілька справ, і жестом указав на крісло, яке виростив ще під час своєї першої зустрічі з драконами.

Сам же підійшов до Бірюзової.

— Хочу оглянути твою енергетику. Переконатися, що за цей час не виникло якихось непередбачених змін.

Метушня в гроті вмить ущухла. Дракони поважно розступилися, а Бірюзова лягла на підлогу.

Саме так Володимир і проводив сеанси відновлення енергетики. З одного боку, його оболонки цілком вистачало, щоб охопити ауру дракона повністю. З іншого — якщо стояти біля самої морди, хвіст опинявся майже на межі його можливостей.

Тому зазвичай він або сам обходив пацієнта по колу, або сідав у крісло, а дракон, з енергетикою якого він працював, вкладався біля його ніг.

Проте перший спосіб був ефективнішим. Енергетика представників древнього народу надто сильно опиралася будь-яким змінам. Настільки, що Володимиру доводилося допомагати собі руками: обходити дракона й прикладати долоні до тих ділянок аури, з якими саме в цей момент працював.

Цього разу він також обрав такий спосіб. Це дозволяло провести значно ретельніший огляд енергетики Бірюзової, витративши на нього набагато менше часу.

Та й крісло все одно вже було зайняте Іриною. А витрачати час і сили на вирощування ще одного Володимир не мав жодного бажання. Принаймні не сьогодні.

Схоже, цей день вирішив перевірити, наскільки міцні в неї нерви...

Щойно Ірина переконала себе, що побачити Володарів, навіть отак зненацька, без жодної підготовки, — це майже нормально, як реальність завдала наступного удару.

У книгах було не так уже й багато інформації про самих Володарів, їхнє життя та побут. Здавалося, а подекуди про це навіть говорилося прямо, що до спілкування з драконами допускалися лише одиниці.

Побачивши, що Володарі зібралися біля входу до гроту, Ірина не надала цьому особливого значення. Можливо, вони здебільшого тут і перебувають. Дівчина просто розглядала цих розумних істот, які бачили тисячоліття, і намагалася якомога краще закарбувати їхні образи в пам’яті.

Навряд чи багато хто в усьому світі міг похвалитися тим, що бачив Володарів на власні очі. Про таку подію можна буде розповідати дітям та онукам і через сотню років!

Крісло, на яке вказав Володимир, попросивши її зачекати, поки він владнає свої справи, спочатку залишилося майже поза її увагою. Але щойно вона вмостилася на цей предмет, що виявився напрочуд зручним, як зрозуміла, на що саме схожа зустріч Володимира з Володарями.

Так домашні улюбленці зустрічають свого господаря...

Ага, такі собі «песики» завбільшки метрів по десять кожен, із пащею, здатною проковтнути людину цілком!

А потім узагалі сталося щось незрозуміле. Дракони розступилися, один із них вийшов уперед і ліг перед Володимиром. А той почав прикладати до нього руки: затримувався на кілька секунд, робив пару кроків і знову клав долоню на тіло дракона.

Коли Володимир пішов на друге коло навколо нього, Ірина нарешті зрозуміла, на що це схоже.

Зцілення!

А такий дивний спосіб — просто наслідок розмірів пацієнта.

Не собаки чи кішки, а істоти, які потребували допомоги, так зустрічали того, хто міг її надати!

Здогадка була неймовірною. Як таке можливо? Всесильні Володарі потребують допомоги від людини?! Такого просто не може бути, бо не може бути ніколи!

Але очі свідчили про те, що саме це тут і відбувається.

Ірина потрясла головою, намагаючись прогнати примару. Не допомогло. Нічого не змінилося. Дракони й далі спостерігали за тим, як Володимир — людина, на колінах якої вона, ще дівчиськом, сиділа незліченну кількість разів, поки він пояснював їй, як користуватися Волею та розвивати свідомість, — проводить сеанс зцілення одному з представників їхнього народу.

Огляд спочатку Бірюзової, а потім і Срібного затягнувся надовго. Все ж таки невеликий відкат змін відбувся, тож довелося наново їх виправляти. Хоча справжніх проблем і не виникло, це свідчило про те, що надовго залишати драконів без його нагляду не можна.

Тому після сеансів огляду та відновлення Володимир затримався ще й на бесіду із Сірим.

Він нагадав древньому драконові про свою пропозицію перебратися Володарям до його долини. Тим більше, що тепер, коли портал запрацював у штатному режимі, за добу навіть без заміни накопичувачів прохід можна було тримати відкритим цілу годину. Щоправда, не без перерви.

Але й такого часу цілком вистачало, щоб за один перехід перемістити всіх Володарів.

Сірий відповів, що ще раз усе обговорить з іншими, але попередньо вони згодні. Щоправда, були й ті, хто бажав залишитися тут, на плато.

Володимир кивнув, даючи зрозуміти, що жодних проблем у цьому не бачить. Навпаки, буде кому доглядати за людьми в Шангрі-Ла. Та й що куди важливіше — хтось має залишитися біля арки переходу на цьому боці.

Очікування затягнулося.

Володимир провів сеанс зцілення одного дракона, потім другого, а перед третім — на вигляд найбільшим з усіх — надовго завмер. Ірина зрозуміла, що вони спілкуються.

Коли нарешті Володимир звільнився, сонце вже давно перейшло на другу половину дня.

Дорогою до легендарного Шангрі-Ла погляд Ірини раз у раз повертався до такого знайомого й водночас такого загадкового чоловіка.

Молодий, на вигляд не старший за неї саму, а насправді вже розміняв сьомий десяток років.

Нібито нічим не відрізняється від десятків й сотень інших магів, яких вона бачила. Але в такому віці вже має сили архімага.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше