Передмова

Ось виходить і друга моя книжка. Це автобіографічні поеми,які я написав про власне життя. Це можно так би мовити,моє існування,в стислому обсязі. Якщо перша книга була, сбірка віршів,то в цьому виданні,вже в римованій формі,я розповідаю про себе самого. Я не став тут писати багато,бо є такі моменти життя,про які навіть згадувати страшно. Напевно,колись може напишу все дуже досконало,але зараз прошу вибачення,но я відверто не готовий, морально знов пережити ті часи,про які стараюся забути немов страшний сон. Бо коли я це згадую,в мене на серці тягар вбирається,та мене починає тіпати,бо моя уява та пам'ять починають малювати ті картини,від котрих мурахи йдуть по шкірі...
Взагалі зі мною багато чого відбувалося,як хороші моменти були,так і дуже погані. Але це все життя, тернистий шлях, через який проходить кожна людина,з того самого часу,коли він вступив до дорослого шляху. Так на цьому шляху може бути будь-що,немов перешкоди,які треба або навчитися перетинати,або шукати інший шлях, більш зручний.
Тому я і вирішив назвати книгу "Шлях мандрівника"-бо моє життя це мандри,пригоди які давали навчання у житті,те що потім робило з мене людину,котра з чистою совістю може сказати" я бачив багато у житті" і це буде правдою. Так таке може сказати кожна людина та це теж буде правдою,але ж всі ми різні,та обставини у всіх були теж різні. Но буває таке,що ти зустрічаєш таких людей,в яких життя було таке ж саме як і в тебе,це немов дивитись у дзеркало та бачити власну долю.
Але як би ти не йшов цим шляхом,тобі все одно будуть зустрічатися люди,які захочуть тобі нашкодити,або ще гірше,як би немов вкрасти те,що ти маєш, насамперед це власний світогляд,думки, бажання,та інше. Це буде виглядати,немов тебе розділи та змусили залишитися без нічого,пустим у середині..
Насправді кожна дорога,веде людину на осліп,бо ти ніколи не будеш знати що саме, тебе чекає надалі на цьому загадковому шляху під назвою "життя". Ти йдеш як дитина,котра не знає що деякі речі можуть причинити біль,поранити,в десь і зовсім можна впасти. Так було і в моєму житті,я завжди йшов невідомо куди,та не уявляв собі на той час, скільки жалю та болю можна зустріти на своєму шляху. Тепер я це усвідомлюю,та і вирішив розповісти у своїх поемах,все що накопичив з досвідом,поки жив хоч і малу частину але насправді багатого життя!
А насамперед я вирішив написати такі поеми не для того щоб щось довести,просто мені хочеться виплеснути все народу, немов вулкан,коли починає викидати лаву,бо її дуже багато у середині. Так в мене накопичилося багато емоцій,які вже лізуть самі назовні,бо тримати їх вже немає сили.
Бо ми зараз живемо в занадто важкі часи,і як на мене, повинні бути людьми,яким можна відверто розповісти історію,яка трапилася: по-перше це буде самому собі ліпше,бо чим більше ти розповідаєш,тим більше воно не тримає тебе у полоні. По-друге,це буде немов об'єднання людей,в цьому безжалісному часі,де можна в письмовому вигляді спілкуватися,бо самотність може звести до божевілля,або ще гірше бути замкнутим у собі. Коли ти замкнутий у собі,це зовсім не добре,бо починається та стадія,коли хочеться лізти на стіни,або вити на жовту луну. Через свої поеми я спілкуюся з вами читачі,щоб вам було цікава історія,в мені привид вимовитись..
Поема "Мандрівник"-цю поему я вирішив написати,тому що саме себе я відношу до мандрівника,я у своєму житті,багато міняв місць,де я намагався знайти своє щастя,свій кров,але по волі моєї долі,я знов і знов повертався в ті міста,звідки так намагався втекти! Ну мандрівником я себе вважаю ще і по іншому привиду. Для мене мандрівки можуть бути різними, наприклад мандрувати по людьским життям,бо кожна людина,це окремий Всесвіт,зі своїми законами та принципами,кожний куточок такої людини,може бути загадковим для іншого.
Але ж мандрувати можна не тільки в фізичному світі. Ось я ще полюбляю мандрувати сторінками книжок,кожна сторінка,це впевнений крок до того,щоб знайти щось цікаве для себе,щоб потім можно було розуміти,чому саме так можуть себе вести люди,а не інакше. Історії які залишились на папері,це надзвичайне явище,стільки кольорів емоцій,а якщо це все ще уявляти,малюючи ті епізоди,то немов потрапив в ті події,та становишся глядачем. Де від одної тільки думки,що таке може бути насправді,не беру в рахунок фантастичні оповідання та романи,всі ті пригоди,які були до нашого часу,та навіть ще раніше,мандрувати по таким епохам,це дуже цікаво,що аж дух захоплює. Може від цього,в мене і сталося таке зрівняння мого життя з мандрівником.
"Кривава Війна"-це напевно саме сумне та жахливе,що може зустріти кожна людина на своєму шляху. Цю поему я вирішив написати тільки тому,що для мене це теж болюча тема у моєму житті. Де я багато чого втратив цінного,рідних мені людей. Та мені дуже боляче дивитися як страждають зараз всі люди нашої країни. Але я сподіваюся на те,що рано чи пізно,ця жахлива сторінка нашої історії, мандрівка по цьому страшному шляху закінчиться,та вступили на світлий шлях,де буде нам світити радість та спокій!
Але насамперед,я хотів передати своє відчуття до цього. 
Як би там не було,у кожного з нас свої страхи та переживання в цей надзвичайно тяжкий час. Але хотілося би,хоч якось передати ті емоції у віршах,що гризуть мою душу та серце!
"Снігова Королева"-це одна із ліричних сторінок мого життя. Коли я пережив багато зради,та втратив віру у справжнє та палке кохання,я зустрів дівчину. Ця поема не про казкову королеву,просто в моєму розумінні "снігова" нагадує про щось легке,біле немов сніжинки. Навіть характер людини не можу так описати,бо там було б інше зрівняння.
Ні це просто опис моїх відносин з дівчиною на відстані,бо відстань для мене це немов як взимку птахи літають до теплих країв,багато кілометрів перешкоди триває на їхньому шляху,ну вони не зважаючи ні на що летять. Так і в мене сталося,що та в кого я дуже закохався живе далеко від мене,та я думками літаю туди,де тепло моїй душі.Єдине що схоже с зимою в дівчині,так це біляве волосся,яке я обожнюю дивитись кожен раз на фотографіїях,мріючи скоріше бути разом,бо по певним причинам,це зараз не можливо.
Казкова Земля"-поема написана для того,щоб хоч трохи підштовхнути людей спостерігати за природою. Я дуже люблю спостерігати як по небу плавають хмари,малюючи дуже цікаві узори на синьому небі. Як потім вони розбігаються немов кожна хмара запізнюється по власним справам. І такого на нашій землі безліч,за чим можна спостерігати. А саме головне,що ми люди теж є частиною цього дивовижного Всесвіту. Кожна людина відображення природи,думки та вчинки,все це можна спостерігати! Якщо це зробити,то можна знайти багато схожості між людиною,та природними змінами! 
"Незламні душі"-поема про двох людей,які у своєму житті дуже страждали,та вперто їдуть до своїх цілей ! Насамперед ця поема про мене,та близької для мене людини. Бо ми з рідною сестрою завжди проходили важкі часи разом!
Як би не було важко,ми і далі йдемо разом,перетинаючи усі тягарі життя.
"Завжди з Богом"- поема яка показує що ми вже самі по собі забули Бога,бо настільки почали думати про власне життя,що забуваємо навіть сказати слова вдяки йому за те що ми живемо! За те що він не дивлячись на наші гріхи-а грішні ми всі,він і надалі дає нам захист та допомогу. Хоча як батькові,йому дуже прикро,що багато дітей забувають приділити вільного часу на спілкування! 
"В пошуках себе"-це ще одна поема про моє життя,коли я намагався знайти в собі те,ким я насправді можу бути в цьому світі! Яке життя для мене підходить,та пошук сил та сподіваннь,які будуть надихати йти до тої цілі,яку вибере доля! Бо сам напочатку ти ніколи не знаєш,що саме з тобою буде,та чого ти хочеш від свого існування!
"Рай серед людей"-поема мого міркування про те,щоб було все у світі добре,то між людьми повинна бути міцна любов,яка буде спонукати на добрі і' вчинки,викинувши із свої сердець ті руйнівні почуття,які немов загоняють у пекло! Треба бути навпаки добрими одне до одного,с порозумінням та повагою відноситися! 
"Сковане щастя"-поема яка розказує що ми можемо бути усі сковані в своєму житті. Нам неможливо у повному обсязі насолодитися усім життям,як би ми того не хотіли. Бо є певні моменти які нас сковують,це і моральний тиск від інших людей,не маючи змогу все собі дозволити придбати те чого б тобі хотілося,та і саме таке жахливе це навколишній світ та його жахіттям.
"Руйнівні чари"-це можна назвати продовження попередньої поеми, тільки в цій поемі показані ті почуття людей,які в наш час спостерігаєш за більшістю народу. Відношення одне до одного,то які зв'язки зараз ми бачимо між родинами та просто між простими знайомими. Саме бачивши все це,можна сказати,поки є такі почуття у людей,то не може бути навіть думки,що всі ми почнемо жити у злагоді.
"Боже військо"-поема говорить про те,що в кожного з нас є свій Янгол-охоронець,котрий оберігає нас від всіх проблем,які можуть зашкодити нашому життю. Насамперед це те,що ми звичайні люди дуже цінні в очах бога , якщо для нашого спокою він посилає своє військо для нашого захисту.
"Кара небесна"-поема в якій я хочу показати що Бог не винний в тому,які проблеми оточують людину. Насамперед людина сама осознано робить погані вчинки,в коли їй погано або немає виходу з важкого стану,то вона починає винити бога,що це саме він настав таку кару!
"Чотири вершники"-поема біблійного характеру,в саме з книги Откровіння! Якщо її прочитати,та подивитись на сьогодні часи,то можна одразу сказати,що ті образи які там описані,дуже правдиво відображені у цьому світі.
Написані ці поеми з власного мого життя,я не придумав ці історії,я особисто на власному досвіді,вирішив таким чином поділитися з вами про те,що зі мною було,на моєму шляху,та сподіваюсь комусь це принесе користь.
Я щиро вдячний своїй дівчині,яку обрало моє серце. Саме вона стала більше надихати мене ,щоб писати ці поеми,спілкуючись з нею,моя уява малює всі ті сторінки мого життя про які я розповів у цій книзі. Також я дуже вдячний своїй сестрі,котра завжди знаходиться поруч,хоч і живемо ми в різних куточках країни. Вона завжди давала слова підтримки,та всі мої твори,проходять саме через сестру,бо ми з нею ті самі "незламні души" які хочуть жити радісним життям!