Розділ 18.1

Приїхавши у лікарню, Аврора першою вискочила з машини. Від страху за життя дідуся Генрі, вона навіть забула про втому та біль у ногах.

— Зупинись!

Деймон вчасно схопив її за руку, адже дівчина ледве не вдарилася лобом об скляні двері.

— Дякую, — озирнулася.

Слідом за ними приїхали Майкл та Еліот, причому другий, вискочивши з автівки накинувся з претензіями до Деймона.

— Все це, через появу твоєї так званої матері! Якби не вона… дідусь Генрі б не потрапив у лікарню!

— Еліоте, зараз не на часі сваритися, але перед тим, як щось говорити про мою маму, краще сходи у церкву та відмоли гріхи за свою матір! Якщо ще раз згадаєш її, я із задоволенням наб’ю тобі пику!

Майкл став між братами, й намагався заспокоїти обох.

Аврора підійшла до Деймона та взявши його за руку, прошепотіла:

— Я прошу тебе, ходімо. Зараз ми потрібні дідусю.

Чоловік зиркнув на Еліота, й перевівши погляд на Аврору, яка стояла, й тремтіла від холодного вітру, скинув жакет та накинувши їй на плечі, під звинувачення Еліота, пішов слідом за нею.

Чекаючи результати обстеження дідуся Генрі, у холі лікарні всі сиділи мовчки. Аврора, опустивши голову, нервово вертіла каблучку на пальчику. Деймон помітив це, й поклав долоню поверх її руки.  Вона підняла голову. В очах бриніли сльози.

— Все буде добре, — поцілував у маківку.

— Угу, – кивнула, — дякую.

Вона відчувала себе спустошеною, й сидячи у лікарні та очікуючи новин про дідуся Генрі, одягнута у жакет Деймона та ловлячи на собі неприязні погляди Еліота, піднялася та підійшла до нього.

Деймон також піднявся на ноги, й пильнував, щоб братик нічого не натворив.

— Що ти хочеш? — поглянув з-під лоба Еліот.

— Я, нарешті, набралася сміливості сказати тобі дещо: ти також став мені неприємним та гидким, особливо після того, як на вечірці намагався зґвалтувати. Але досить поводити себе, ніби я ворог, чи вороги твої брати! Подобається це тобі, чи ні, але я дружина твого старшого брата, й задля здоров’я дідуся Генрі, ми не повинні поводити себе, як нікчеми, сваритися та перекидати провину один на одного! Я тебе вибачила Еліоте!

Він широко відкрив очі, й поглянув на Деймона, який стояв нахмурений у кількох метрах від них. Аврора глибоко вдихнула та пильно дивлячись на нього, відступила та опинилася в обіймах свого чоловіка.

Майкл закивав головою та підійшов до Еліота.

— Все, що сказала Аврора, це правда? — нахмурився.

Він кивнув та опустив голову.

Майкл стиснув вуста та озирнувся. Аврора захитала головою, й схилилася на груди Деймону.

— Все у минулому, тому я прошу, не чіпай його, — прошепотіла.

— Лише заради тебе, — поцілував у маківку.

Лікар-кардіолог повідомив, що у містера Генрі Коллінза трапився сердечний приступ. Зараз він переведений у палату, стан стабільний, але навідати його можна лише завтра.

Всі з полегшенням зітхнули, й разом вийшли з лікарні.

— Думаю, що завтра ми всі не повинні разом ломитися до дідуся! — сказав Майкл. — Пропоную наступне: я та Еліот приїдемо завтра зранку, а ви увечері.

Аврора поглянула на Деймона. Він кивнув.

Сівши у машину та закутавшись у жакет Деймона, вона відчула тремор у руках.

— Все обійшлося! — помітивши її стан, промовив.

Аврора, кусаючи губи, повернула голову. Вона не сказала йому, що планує на наступному тижні поїхати у Шотландію на невизначений термін, щоб особисто проконтролювати будівництво мрії — готелю за її проєктами. Якщо ще вранці вона впевнена була у своєму виборі, то зараз вже не знала, чи дійсно цього хоче, адже будівництво може відбутися й без неї.

Цей вечір змінив всі плани. Аврора, дивлячись на чоловіка, всміхнулася. Він не лише до біса привабливий, але й коханий! Вона не лише сумувала за ним, але й бажала. Деймон її чоловік, й начхати на шлюб за домовленістю, образу, яку вже й забула та насправді вибачила, просто почуття гордості не давало їй зізнатися. До біса саму гордість!

— Зупини машину!

— Ми вже під'їжджаємо до твого будинку! — знизав плечима.

— Зупини, будь ласка.

Аврора тяжко дихала, й скинула чоловічий піджак.

Він зупинив машину на узбіччі, й повернувшись, запитав:

— Що трапилось? Ти погано себе почуваєш?

— Так, я дійсно дуже погано себе почуваю! — захитала головою.

— Так, зараз поїдемо назад у лікарню!

Вона всміхнулася, й схопила його за руку.

— Причина мого поганого самопочуття, це ти, Деймоне!

Чоловік закотив очі.

— Я погано себе почуваю, тому що тебе немає поряд!

Він схилив голову на бік, й вигнув брови. На обличчі з‘явилася лукава посмішка. Він оглянув дівчину та зупинив погляд у зоні декольте.