Розділ 18

Аврора обіймала Деймона, й перед усіма удавала, що щаслива, хоча насправді ридати хотіла від усього фальшу. Так, це була лише вистава для присутніх, які лестили, не щиро посміхались та говорили, якою вони є гарною парою.
Аврора ледве стримувала себе, щоб не втекти з вечірки, яку організував містер Грегорі Діксон. Серед запрошених була не лише родина Коллінзів, до якої тепер й вона відносилась, а також Дженніфер Волес, яка своєю присутністю нервувала її, деякі з чиновників та лондонська еліта.

— Якщо хочеш, можемо поїхати звідси, — прошепотів Деймон.

Аврора зітхнула.

Так, вона хотіла втекти звідси, хотіла наодинці залишитися з чоловіком, законним чоловіком, не бачити «задоволене, хмільне» обличчя Дженніфер. Вона фліртувала з Деймоном при всіх, але Аврора пораділа хоча б тому, що він ніяк не реагував на жінку.

Озирнулася та скинувши його руки з живота, мовчки вийшла. Ноги нещадно гуділи від високих підборів. Відкинувши хвилясте волосся назад, вийшла на терасу, й ставши за колоною, глибоко вдихнула.

Почувши кроки, оглянулася. Вона побачила Деймона, який тягнув за собою Дженніфер Волес. Вони стали неподалік, й Аврора відійшовши, заховалася за колоною.

— Дженніфер, Аврора моя дружина, і я кохаю її! Твої слова та поведінка вже дратують навіть мене! Тому, або ти підеш звідси сама, або я змушу тебе піти!

— Ну, що ж, все зрозуміло з тобою! — фиркнула жінка.

— Ти хороший спеціаліст у своїй галузі, тому я уклав з твоєю фірмою угоду! На цьому все! Ми ніколи не були закоханими, й коханцями тим паче не станемо. Я знаю про твої справи з Деборою та всі замовні статті проти моєї Аврори!

Слухаючи, широко відкрила очі. Якщо декілька хвилин тому вона хотіла втекти з вечірки, то зараз це бажання зникло, принаймні хотіла дослухати їхню розмову.

— Я… я не винна, Деймоне! Дебора сама знайшла мене…

— Не цікаво! Твоя подружка журналістка звільнена! Проєкт Еліота був останньою нашою співпрацею! Ти більше не появишся у холдингу, й краще подумай про свою репутацію!

Коли міс Волес пішла, Деймон залишився на терасі. Аврора потупцювалася на місці, й вийшла з тіні.

— Значить, даремно я ревнувала тебе до Дженніфер?

Він озирнувся.

— Але все одно це нічого не змінює, — швидко додала.

Деймон оглянув Аврору, й на декілька хвилин зупинив свій погляд на зоні декольте. Вона була одягнута у чорну довгу сукню, з розрізом спереду вище коліна, відкритими плечима та довгими рукавами-ліхтариками.

Він підійшов, й ледве торкаючись оголених плечей, залишаючи максимум міліметр між пальцями та шкірою, ковзнув поглядом по її обличчю. Аврора, відчуваючи тепло його рук, глибоко вдихнула. По тілу пройшлися сироти, а точніше сказати, ніби пробігся табун мурах. В його блакитних очах вирував ураган, який також забирав її у свої тенета.

Деймон глибоко вдихнув. Він розумів, як своєю брехнею зробив їй боляче, хоча, це й була вимушена міра нічого не говорити, проте все одно відчував провину. Аврора також ніколи не дізнається, що Грегорі Діксон запланував її викрадення, щоб таким чином вплинути на нього. Дебора всіляко намагалася усунути її, й навіть підкупила Мішель та Дженніфер, але завдяки Лорен їхнім планам вже ніколи не збутися!

— Я винний перед тобою в тому, що не зізнався про заповіт Фредеріка, не розповів про матір, й куди останнім часом зникав. Але, я не зраджував! — продовжував водити пальцями по оголеним частинкам тіла, не торкаючись до кінця. — Ти була табу, і я не хотів звикати до тебе. Стала забороненим бажанням, але я здався, й закохався у твої прекрасні очі, ніжність, легкість та невинність. Закохався у твоє волосся, — всміхнувся та провів рукою по локонах. — Ти моє лагідне та миле кошеня, моя півонія.

Аврора швидко закліпала. Очі стали вологими. Її грудна клітка швидко підіймалася, а подих перехопило.

— Я закохався у твою чуйність, доброту та вразливість! Я закохався у те, як ти протистояла мені, й відстоювала свою думку! Твоя емоційність зачепила душу, й холодний розрахунок втратив сенс.

— Я сумую за тобою, Деймоне. Ти мені щоночі снишся.

Аврора піддалася спокусі, й піднявши голову, наблизилася до чоловіка та язичком провела по його вустах. Деймон голосно зітхнув. Він бажав її, й своїми діями вона провокувала, але почуття Аврори стали важливіші, ніж його власні, тому вдихнувши на повні груди її запах, видав стогін у дівочі, такі чуттєві та бажані вуста.

Почувши шум, який донісся із залу, обоє оглянулися.

— Містере Коллінз! Місис Коллінз! — до них підійшов чоловік у чорному костюмі. — Лорен Маккензі попрохала передати, що чекає вас.

— Лорен? — Аврора поглянула на Деймона. — Твоя матір тут? Але навіщо?

Чоловік стиснув вуста, й перевів погляд на дівчину.

— Якщо хочеш, я викличу тобі таксі.

Деймон пильно поглянув на Аврору. Вона захитала головою.

— Ні, я залишуся! — впевнено сказала.

— Ну, що ж, тоді ходімо! — простягнув їй руку.

Аврора поглянула на чоловічу долоню, й легко всміхнулася. Поклавши свою руку та відчуваючи його дотик, інтуїтивно стиснула її.