Розділ 17

Аврора розмістившись на дивані напроти Лорен, уважно слухала її. З кожним словом жінки, в душі повільно, спопеляючи все із середини, ніби підіймалась вогняна лава.

— Батько Деймона Джордж зрадив мене, а його коханка Дебора, яку ти знаєш, як місис Коллінз, підкинувши наркотики, вміло підставила мене! Розгорівся скандал! Холдинг був на межі банкрутства! Через суд мене позбавили материнських прав, й забрали Деймона. Також могли посадити у тюрму, якби у цю справу не втрутився твій дідусь, царство йому небесне! Я дружила з твоєю матір’ю Еммою, й він повірив мені, проте не повірив Джордж та Генрі!

Лорен опустила очі, й стиснула вуста. Видно було, що ці слова даються їй тяжко.

— Я була на межі, й мабуть, покінчила б життя самогубством, якби не дізналася, що вагітна вдруге, але Дебора й тут втрутилася! Другу дитину, а саме хлопчика, вона забрала відразу після народження, й дев’ять місяців обманювала всіх, що вагітна! Вона стала місис Коллінз, виховувала моїх дітей, а я тим часом жила, ніби у пеклі.

Аврора округлила очі. По її щоках потекли сльози.

— Хто ваш… син?

— Майкл! Він також мій син!

Аврора витерла сльози.

— Деймон знає?

— Так! — всміхнулася. — Я йому все розповіла, проте Майкл не знає, що я його рідна матір, і, що я жива! Прийшлося зникнути на декілька років!

— Як Деймон сприйняв ваше повернення?

Лорен щиро всміхнулася.

— Мій любий старший син весь час пам’ятав мене! Твоя мама, а згодом дідусь Фредерік привозив його до мене. Це була наша таємниця! Коли народилася ти, Авроро, я заборонила Еммі приїздити, щоб не накликати біду, й щиро співчуваю твоїй втраті!

— Моя родина допомогла вам, — прошепотіла, й опустила вії.

— Саме так! Вони не дали мені впасти у прірву, й завдяки допомозі Фредеріка Вільямса, я маю цей будинок та статус! Я наполегливо стала працювати у бізнесі, але в тіні, приховуючи хто я. Дізнавшись про стосунки Дебори Коллінз та Грегорі Діксона, я попередила твого дідуся, але було вже пізно, вони уклали з компанією «Консалтинг» угоду. До речі, Еліот Коллінз насправді повинен мати прізвище Діксон.

— Що? Еліот… Ох, як бридко!

— Дебора всіляко намагалася приховати це від усіх, але маючи зв’язки та бажання помстися, крім цієї таємниці, я знаю все, що вона хоче приховати! Всі її махінації!

— Чому ви не використаєте це проти неї?

— Через тебе!

— Тобто? — хмикнула. — Я тут при чому?

— Дебора та її коханець Діксон, після смерті Фредеріка або Генрі, мали б отримати половину акцій холдингу! Коли твій дідусь дізнався, що хворий, попрохав мене про допомогу! Він хотів забезпечити твоє майбутнє, й доки ти не одружися з Деймоном, я не буду нічого робити! Акції компанії «Консалтинг» я вже скупила! Вони мої!

Аврора видихнула, й взявши склянку з водою, одним махом випила.

— Почекайте, мій дідусь звернувся до вас за допомогою, — нахмурилася, й відчувши, як нестримно калатало її сердечко, стиснула кулаки, — але у заповіті йшла мова про… Деймона! Тобто… він також все знав?

Лорен опустила погляд.

— Він знав про заповіт? — закричала.

— Так, Авроро, я все знав!

Вона здригнулася, й озирнулася.

Деймон стояв позаду неї, склавши руки у кишені.

— Ти… удавав перед усіма, що нічого не знав! Навіть, перед дідусем Генрі! Ти… мене весь час обманював!

Аврора затремтіла, й додала:

— Це якесь… божевілля! — глибоко вдихнула.

— Я не думав, що таким чином ти про все дізнаєшся! — стиснув вуста, й поглянув на Лорен.

Жінка зітхнула, й піднялася зі свого місця.

— Авроро, нічого страшного не трапилося! Ми можемо все виправити!

Вона істерично засміялась.

— Виправити? — продовжила сміятись.

— Авроро…

— Не смій чіпати мене, Деймоне! — гнівно закричала, й відступила від чоловіка.

— Так, я не зізнався тобі, тому що не міг!

— Я боролася в першу чергу із собою, й зрештою довірилася тобі, а ти… ти все зруйнував! Твоя брехня знищила не лише мене, але, й все хороше, що було між нами! — глитаючи гіркі сльози з надривом, сказала. — Я ненавиджу ту мить, коли впустила тебе у своє серце! Ти отримав все! Вітаю!

— Авроро, прошу, давай без емоцій! Я все можу пояснити!

— Мені не потрібні твої пояснення! — закричала. — Ти… мені не потрібний! Я ненавиджу тебе!

Аврора схопила сумку, й вибігла з будинку. Витерла сльози, й сіла в машину.

— Дурепа! Дурепа! — вдарила руками по керму.

Завівши двигун, поглянула на закриті ворота, й стиснула вуста.

— Авроро! Вийди з машини, й поговоримо!

Деймон почав стукати у дверцята. Вона, опустивши на половину вікно, промовила:

— Дай наказ охороні відкрити ворота!