Розділ 15.2

Аврора танцювала.

Її рухи були не ідеальні, але такі живі та енергійні. Вона просто насолоджувалася, не думаючи про свої кроки: кружляла по вітальні, відбиваючи стегнами в такт, бавилася волоссям, щиро посміхалася, й коли повернулася, побачила Деймона, який застиг зі склянкою води в руках.

— Вода! — наблизилась, й взявши склянку, одним махом випила.

Чоловік нахмурився, й піймавши її за руку, підняв вказівним пальцем підборіддя.
 — Авроро, ти точно лише алкоголь пила?

Вона голосно засміялася.

— Так! Я здивована, що так швидко… сп‘яніла! — похитнулася, й лукаво всміхнувшись, поклала руки йому на груди та почала повільно опускатися нижче.

— Авроро! Досить!

Зупинив її руки на ремені.

Вона захитала головою, й покрутившись навколо, стала позаду нього спиною та потерлась, ніби кішечка.

Деймон був у легкому здивуванні, але, й заінтригований одночасно. Аврора ще раз покрутилася навколо нього, похитнулась, й коли він намагався її піймати, відступила. Музика змінилася, й вона розпочала знову рухатися, але більше енергійніше, роблячи плавні рухи стегнами, погладжуючи себе руками по животу та грудях.

Коли зрештою Деймон піймав її, то схопив за спину та відніс у ванну кімнату.

Вона не пручалась до тих пір, доки чоловік не включив холодну воду.

Аврора, хапаючи повітря, закричала:

— Вода! Холодна!

Її тіло покрилося сиротами. Через мокру сукню виднілися груди. Обхопивши себе руками, поглянула на чоловіка.

— Вода, холодна, — прошепотіла.

Деймон перемкнув воду, й дівчина сіла у ванну в сукні, а він присів на край.

— Подай мило, будь ласка, макіяж… потрібно змити!

Аврора вмилася та піднявши голову, всміхнулася. Чоловік виключив воду, й нахилився. Вона обвила руками його за шию, й легко провела вустами по колючій щоці. Деймон голосно зітхнув та взявши її за спину, витягнув із ванної. Аврора мовчала, пильно дивлячись за кожним чоловічим рухом.

Він дістав із шафи рушник, й почав витирати мокре волосся. Аврора підняла голову, й провівши очима по обличчю, зупинила свій погляд на його вустах та всміхнулася. Ставши навшпиньки, дотягнулася до чоловіка та легко вкусила за бороду. Деймон голосно вдихнув, й провівши руками по спині, притиснув до себе.

З її сукні стікала вода, й навіть через мокру тканину, він відчув її тіло. Чоловік стиснув вуста, й розвернувши спиною, повільно почав роздягати. Коли сукня впала на підлогу, Аврора склала руки на грудях, й озирнулася. Він поцілував її у шию, проводячи язиком доверху.

Вона затремтіла, але продовжила тримати руки навхрест, закриваючи тим самим груди. Схиливши голову на бік, притулилася спиною до чоловіка та відчувши його збудження, тихенько застогнала.

Деймон провів рушником по її животу, й повільно підіймався доверху. Коли вона опустила руки, він рушником торкнувся грудей.

Діставши свою сорочку, одягнув Аврору, й повернувши до себе, дивлячись лише в її очі, застібнув ґудзики. Вона всміхнулася, й на щоках появилися рум‘янці. Деймон підхопив її на руки та відніс у кімнату, свою кімнату! Варто було покласти на ліжко, як Аврора відразу ж заплющила очі, й тихенько засопіла.
Чоловік дивлячись на неї зітхнув, й захитавши головою, пробурмотів:

— Дідько, я не думав, що так буде складно, — стиснув кулаки, й повернувся у ванну кімнату.

Аврора прокинулася, й оглянувши кімнату, декілька хвилин лежала в ступорі, доки не зрозуміла, що вона не у своєму ліжку, й це кімната…

— Деймона? — підскочила.

— Доброго ранку, Авроро!

Чоловік стояв біля входу, всміхаючись.

— Доброго, — відчуваючи спрагу, промовила.

— Вода на тумбі, й ліки проти похмілля також! — кивнув.

— Похмілля? — скривилася. — Я не так багато пила, щоб… — вона замовкла, й випивши воду та ліки, озирнулася.

— Все буває перший раз!

— Мішель! Я сп‘яніла, від останнього бокалу, який вона мені дала, а ще там був… Грегорі Діксон! — округлила очі.

Вона поглянула на сорочку, й прошепотіла:

— Тобто, все буває… перший раз?

— Авроро, ти про що подумала? — здвинув брови, й наблизився.

— Я… — захитала головою. — Я ні про що не… подумала! — стиснула вуста, й підняла голову.

Деймон хмикнув.

— Переодягайся, й спускайся! Сніданок готовий!

Вона широко всміхнулася.

— Ти… просто чоловік мрія! — встала, й опинилася в його обіймах.

Він тяжко дихав. Його тіло було напруженим, а в очах «палав вогонь».

— Я піду у свою кімнату, — глитнула, й опустила вії, — переодягнуся.

Вона скинула його руку зі спини, й швиденько вийшла з кімнати.

Почистивши зуби та швидко прийнявши ванну, зав’язала гульку, натягнула шорти та топ, а потім покрутившись перед дзеркалом, одягнула широку футболку.