Розділ 14

Одного разу, під час обідньої перерви, Аврора побачила Деймона на стоянці із жінкою. Вона не розгледіла її, адже незнайомка стояла спиною. Вони сіли в машину, й поїхали, хоча попередньо домовлялися на обіді зустрітися з Майклом у ресторані, тому Аврора змушена була поїхати туди сама.

На питання Майкла, де Деймон, вона лише знизала плечима, адже самій цікаво було, де він!

«Які претензії я можу висунути? Сама погодилась на шлюб за домовленістю, й підписала шлюбний контракт! А можливо ця жінка лише знайома, або… коханка!» — із розпачем та ревністю подумала про себе.

Неочікувано в життя Деймона повернулася одна жінка з минулого. Він бачив, як Аврора реагувала на його нічне повернення, не давала зайвий раз доторкнутися до себе, уникала поглядів, більше стала працювати, щоб навіть на роботі не бачитися. У їхніх, і так складних стосунках зростала напруга. Вона жила декілька днів у його квартирі, але в окремій кімнаті. Деймон не заперечував, хоча, й бажав більшого!

Новина про заручини Аврори і Деймона стала сенсацією не лише у вузькому колі осіб, але й у пресі також.

«Чи втримає спадкоємиця свій трон?

Обручка за шлюбний контракт!»

З таким заголовком вийшла стаття у жовтій пресі про Аврору та Деймона.

— Який сором! — взявшись за голову, мовила Дебора. — І де ж наша зірка Аврора? Чому її немає? Соромно, мабуть, стало? — фиркнула жінка.

— Мамо, не варто так реагувати! Зрозуміло ж, що це стаття замовна! — сказав Майкл, й поглянув на Деймона.

У вітальні зібралася вся родина Коллінзів.

Стаття стала приводом для пліток, які негативно могли вплинути на репутацію холдингу.

— Деборо, ти, мабуть, забула, як сама потрапила у нашу родину? — різко, сказав Деймон, й піднявшись, вийшов з вітальні.

Еліот і Майкл переглянулися, але промовчали.

Деймон вийшов з будинку, й направився до машини.

— Деймоне! Почекай!

Почувши голос дідуся Генрі, озирнувся.

— Ми обов’язково знайдемо тих, хто скомпрометував Аврору! — запевнив Генрі. — Мені вже телефонував адвокат родини Вільямс, й запевнив, що не від нього вийшла інформація про заповіт, проте його секретарка не з‘явилася на роботі!

Деймон кивнув.

— Гаразд, але мене зараз турбує Аврора!

— Мені до вподоби твоє хвилювання, але не змушуй її відчувати, ніби вона у клітці!

Деймон закотив очі.

— Не закочуй очі, синку! — промовив Генрі. — Їдь до Аврори та не забувай про мої слова!

Коли Деймон поїхав, Дебора, задоволена результатом, налила склянку віскі, й розмістилась на терасі, поклавши ноги на тумбу.

— Твоя робота?

Жінка озирнулася, й посміхнулася:

— Еліоте, я не розумію про що ти!

— Лише, ти не подумала, мамо, що тепер Деймон та Аврора точно одружаться! Так, кому ти гірше зробила?

Дебора скривилася, й поставила склянку на стіл.

— Наскільки я пам’ятаю, сину, для тебе Аврора лише трофей! Так дій! Я дозволяю!

Він хмикнув, й відповів:

— Здається, ти мене зовсім не знаєш, мамо!

Еліот ніяк не міг викинути з голови розмову з Деймоном! Він зрозуміло сказав, що за Аврору не пошкодує нікого, навіть і його, а нажити ворога в обличчі Деймона, не хотів!

«Вона для мене табу!» — подумав, й розвернувшись, пішов.

Деймон повернувся додому. Його зустріла темрява і тиша. Зателефонував Аврорі, але почув лише гудки. Не роздумуючи, поїхав у маєток Вільямсів, й не прогадав.

— Деймону, синку, Аврора приїхала засмученою, — озирнувшись, прошепотіла Джозет, — Закрилася у своїй кімнаті, й не виходить звідти. Я вже не хотіла турбувати її.

Вона дістала з кишені ключі, й віддала їх:

— Це запасні.

— Дякую, Джозет! — прокрутив у руках ключі, й піднявся нагору.

Як і говорила жінка, Аврора закрилася в кімнаті. Деймон відчинив двері, й тихенько зайшов. Озирнувшись, побачив її на балконі.

Дівчина почувши кроки, зітхнула, й не відриваючись, продовжила малювати.

Деймон став позаду, й взявши ескізи зі стола, промовив:

— Ти не говорила, що вмієш малювати!

— Ти також мені багато чого не говориш! — не дивлячись на чоловіка, промовила. — Потрібно забрати ключі від кімнати у Джозет. — буркнула собі під ніс.

Він прогортав альбом, в якому були зображені будинки.

— Я так розумію, що це всі ескізи для шотландського готелю? Гарні.

Аврора відклала папір, й підігнувши ноги, закуталася у плед. Чоловік обійшов диван, й сів навпроти у кріслі.