Деймон та Аврора не виходили на зв’язок.
Дідусь Генрі вже почав хвилюватися, й ходив по кабінету туди-сюди. Вийшовши у вітальню, запитав у Еліота, чи не бачив він брата, або Аврору після закінчення робочого дня. Молодший Коллінз лише знизав плечима.
Дебора відклала газету, й промовила:
— На дворі гроза, можливо, наш Деймон вирішив залишитися в Аврори, адже, наскільки ми знаємо, бідолашна боїться грози!
— Деборо, твоя іронія зараз недоречна! — гримнув Генрі.
Жінка хмикнула.
Почувся дверний дзвінок, й через декілька хвилин на порозі вітальні з'явився весь промоклий Майкл.
— Сину, ти повернувся! — піднявшись з дивану, сказала Дебора та підійшовши, обійняла.
Слідом за нею, Майкла обійняв дідусь Генрі та Еліот.
— Я бачу, що не вся родина у зборі! Де Деймон, й Аврора? — запитав.
Дебора скривилася.
— Сину, ти тільки приїхав, а тебе вже цікавлять наші голубки?
— Тобто, голубки? — здивувався Майкл.
— Вже весь офіс лише й говорить про них! — відсахнулася жінка.
Чоловік перевів погляд на дідуся Генрі.
— Йди переодягайся! — сказав глава родини. — Скоро вечеря!
Генрі знову поглянув на телефон. Зітхнувши, повернувся у кабінет та зателефонувавши начальнику охорони холдингу, попрохав подивитися на відео, коли з офісу вийшли Деймон та Аврора.
Через декілька хвилин, Генрі був здивований почутим. Значить Деймон забрав Аврору, й вони кудись поїхали разом!
Містер Коллінз схилився на спинку крісла, й всміхнувся. Поглянувши на фото Фредеріка Вільямса, промовив:
— Ти все вірно зробив, мій вірний друже! Сподіваюсь наші онуки знайдуть спільну мову!
Дебора з підозрою віднеслась до того, що Деймон та Аврора не виходили на зв’язок! Покликавши Еліота у свою кімнату, сказала:
— А тепер розповідай все!
— Я не розумію про що ти! — знизав плечима, й сівши у крісло, закинув ногу на ногу.
Дебора хмикнула.
— Деймон! Аврора! Мене цікавить все, що відбувається між цими двома! — примружилась.
Еліот надувся.
— Якщо хочеш дізнатися, що між ними, дізнайся у своєї шестірки — Мішель! Я знаю, що саме вона змінила проєкт шотландського готелю, а Анастасії Давиденко не вистачило розуму перед презентацією перевірити! — посміхнувся.
— У Мішель довгий язик! — насупилася Дебора. — Але, зараз не про неї! Якщо хочеш отримати свою Аврору, наберися терпіння, Еліоте!
Чоловік закотив очі:
— Вона потрібна мені, лише, як трофей!
— Трофей? — голосно засміялася. — А мені потрібний холдинг! — миттєво змінилася в обличчі, й рявкнула. Почувши, як завібрував телефон, махнула рукою! — Йди!
Коли Еліот вийшов, жінка натягнула посмішку на обличчя, й підняла слухавку:
— Містере Діксон, мої вітання!
— Деборо, — гаркнув чоловік у слухавку, — у нас була домовленість! Чому не повідомила про результат оголошення заповіту Фредеріка Вільямса?
Жінка скривилася, зізнаючись:
— Я не знаю, що в тому заповіті!
— Не знаєш? А варто було! — гнівно промовив. — Коллінзи відмовилися говорити моїм адвокатам будь-що про заповіт, а дівчисько Вільямс взагалі знахабніла та запропонувала змінити деякі пункти в угоді! Ти повинна була контролювати цей процес, й ти все проґавила, Деборо!
Почулися гудки. Жінка жбурнула телефон на ліжко. Все йшло не по її плану!
Тим часом Деймон і Аврора вже декілька годин стояли на пустій дорозі. Машина чоловіка неочікувано зламалася. Мобільні телефони розрядилися, і як на зло, в автомобілі не було зарядних пристроїв.
Аврора закуталася у плед, й через стіну з дощу ледве розгледіла Деймона, який намагався відремонтувати машину.
Їй шкода стало чоловіка, тому навіть не дивлячись на страх, опустила вікно в автомобілі, й викрикнула:
— Деймоне, повертайся!
В обличчя вдарив холодний вітер. Аврора зітхнула, скинула плед та одягнула свій плащ. Відкривши машину, глибоко вдихнула.
— Дурепа, куди ти лізеш! — нагримала на себе, й ступивши на землю, стрепенулася.
— Авроро, негайно повертайся в машину! — крикнув Деймон.
Дівчина за хвилину промокла до нитки. Вона трусилася, але вихопивши з рук чоловіка ліхтарик, стала біля нього. Деймон захитав головою.
— Спробуй завести машину! — голосно промовив.
Аврора кивнула, й обійшовши чоловіка, посковзнулася. Деймон миттєво відреагував та підхопивши її, притиснув до себе.
Один подих на двох! Погляди, від яких серця пришвидшено почало битися!
#2961 в Сучасна проза
#8806 в Любовні романи
#3421 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 26.08.2022