Розділ 5

Після того, як Деймон пішов, Аврора взяла каву та присіла в альтанці в саду.

Дідусь Фредерік любив природу, а вона обожнювала квіти, й особливо півонії та троянди.

Приїжджаючи із батьками в гості до дідуся, вона завжди тікала в сад, й тоді, навіть подумати не могла, що цей будинок стане її домом!

Кожний куточок маєтку мав свої спогади.

Відчай, коли померла бабуся, сльози, коли загинули її батьки, страх залишитися самотньою!

Але дідусь Фредерік потурбувався про майбутнє онуки!

Пройшовшись по будинку та пригадуючи приємні моменти, які були пов’язані із дідусем, дістала ключ від його кабінету, й заглянула туди.

Все, як і раніше було на своєму місці: фото її батьків у рамці на столі, фото дідуся Фредеріка та дідуся Генрі, її фото після закінчення університету, але також у кабінеті було те, що не сподобалося дівчині, а саме пиляка на шафах!

Аврора переодягнулася, заколола волосся шпильками та влаштувала прибирання у дідовому кабінеті. Під час прибирання знайшла деякі документи холдингу, а саме новий статут, який був підписаний за тиждень до смерті дідуся Фредеріка.

Аврора переглянула його, й округливши очі, зупинилася на одному пункті, в якому мова йшла про те, що у разі смерті одного із власників, його активи переходять іншому власнику у повному обсязі, або третій особі, якщо це не суперечить заповіту або статуту холдингу.

Аврора, прочитавши документи, відклала їх у шафу та поглянувши на фото дідуся, із сумом промовила:

— Що ж ти задумав дідусю? Навіщо було вносити такі зміни у статут?

Наступного ранку, з першим променем світла вона одягнулася у старий одяг, зав’язала недбалу гульку на голові та пішла в сад, й разом із Бенедиктом, саджала квіти та допомагала із доглядом за деревцями.

— Авроро, а як же сніданок? — незадоволено, з кухні вигукнула Джозет.

Дівчина засміялася, й захитавши головою, відповіла, що сніданок скасовується!

— Ох, ти, як маленька дитина! — виглянувши з вікна, голосно промовила Джозет. — Мерщій на кухню, й Бенедикте, тебе це також стосується.

Переглянувшись із садівником, вони вирішили, що краще не злити Джозет.

Після сніданку, Аврора і Бенедикт повернулися в сад та працювали цілий день.

Втомлена, але щаслива дівчина ввечері прийняла ванну з пелюстками троянд, й після процедур оглянула свій гардероб та підготовила одяг на ранок.

Аврора вибрала чорні класичні штани із високою посадкою, бічними кишенями та застібками на кнопках спереду, які акцентували на талії, бежевий корсет на тонких бретельках та обтислий жакет із довгими рукавами-фонариками. Із взуття обрала закриті лакові туфлі на тонких шпильках.

Прокинувшись під звук будильника, який з кожним разом все більше дратував, вимкнула його та сонна почимчикувала у ванну кімнату.

Зробивши макіяж та на швидку руку об’ємний високий хвіст із начосом, одягнулася та розуміючи, що запізнюється, на ходу випила каву, під незадоволений крик Джозет, викликала таксі, адже не могла знайти ключі від машини, яка чекала її повернення у гаражі, й помчала на роботу.

Перший робочий день після тривалої перерви виявився досить неочікуваним.

Аврора дізналася, що її університетська подруга Мішель пройшла стажування, випробувальний термін, й працює у командні з Еліотом.

Дідусь Генрі показав їй кабінет, який був на одному поверсі з кабінетом Деймона, хоча дівчина й говорила, що окремий кабінет їй не потрібний, але знову ж таки, сперечатися з Генрі Коллінзом не було ніякого сенсу!

Але, найбільшим потрясінням стало те, що Аврора від Анастасії Давиденко, з якою у свій час працювала над проєктом готелю у Шотландії дізналася, що саму дівчину та інших робітників, а саме Едді та Монік, Деймон відсторонив від роботи на невизначений час.

— Мені також шкода, Авроро, — розвела руками Анастасія, — але той проєкт, над яким ми працювали, провалився! Файли на моєму комп’ютері, які ти передала, були змінені, й той проєкт, який я показала перед радою правління не відповідав вимогам! Був скандал, й щоб залишити мене, Едді та Монік містер Деймон Коллінз вимушений був відсторонити нас від роботи! Я не могла довести, що це не наша помилка!

— Чому ти не зателефонувала мені? — насупилася Аврора.

— Вибач, але, ти б повернулася із Сан-Франциско дізнавшись про все?

Аврора зітхнула, й оглянулася по сторонах. Дівчата стояли в коридорі, й це точно не було тим місцем, де потрібно було говорити.

— Я не звинувачую тебе, Авроро! — порушила тишу Анастасія. — Едді, Монік, також не звинувачують, що ти покинула нас на півдорозі.

Анастасія пішла, а Аврора поглянувши в її бік, промовчала.

Вона не хотіла виправдовуватися, але розуміла, що розмови з Деймоном їй не уникнути.

— Дорогенька! — почувши голос Мішель, оглянулася. — Дам тобі маленьку пораду, — голосно сказала, — вибирай собі команду більш професійних та достойних! — посміхнулася.

Аврора помітила, як відреагували деякі працівники, в тому числі, й сама Анастасія.