Шептунка: ціна слова

Розділ 16.

Уна Вейр

Мені кортіло перейти до головного питання, яке вчора я так і не наважилася поставити, та імператор не поспішав. Він говорив рівно й розмірено, і кожне його слово лягало на мармур, мов відміряна цеглина в стіну. Спершу про межі: мені дозволялося вільно пересуватися гостьовим крилом, садом та внутрішнім подвір'ям, а будь-який вихід за ці межі вимагав супроводу. Потім про те, що найближчим часом мені виділять нові покої, більш відповідні моєму статусу, а подробиці повідомить Зіра. Про мою подругу Віксі потурбуються: до неї приставлять наставників, а в поїздках до столиці її, як і мене, супроводжуватимуть. Втім, виїжджати нам дозволено не частіше ніж раз на тиждень, і не інакше, як після прохання, поданого заздалегідь: слово «дозвіл» в устах імператора звучало м'якше за слово «наказ», але важило не менше. Тварин огляне цілитель, їм забезпечать належний догляд. А книги, які ми привезли з Цитаделі, належить переглянути на предмет безпеки, і цим займуться його маг та радник.

Я перевела погляд на рудого радника. Він відповів мені усмішкою, ще лагіднішою за попередню. Довірити лисиці курник, подумала я, і мимоволі стиснула пальці.

— Леді Вейр, — Ульріх зробив коротку паузу, і в куточку його погляду щось ворухнулося, — чи погоджуєтеся Ви й надалі перебувати під моїм захистом?

Його обличчя лишалося кам'яним, проте в самій глибині світло-блакитних очей жило щось живе, що ніяк не вкладалося в цю холодну промову. Можливо, у присутності радника він просто намагається здаватися відстороненим? Ця думка несподівано додала мені надії, тож я схилила голову, хоч і не надто низько, і кивнула.

— Ваша Величносте, — прошепотіла я, і імператор подався вперед, щоб мене розчути, — ким я є у Вашому замку? Гостею чи полонянкою? Чому Ви мене знайшли і для чого я Вам потрібна?

У залі стояла така глибока тиша, що мої слова, здавалося, можна було почути на іншому кінці палацу. Я навіть здригнулася від власного шепоту, який важко, мов камінь, упав на холодний мармур.

Він відреагував так, як я не очікувала. Пальці лівої руки, що спокійно лежали на підлокітнику, ледь помітно стиснулися. Права рука підвелася, ніби проти його волі, і торкнулася скроні, саме там, де вчора під світлим пасмом я розгледіла блакитні лусочки. На мить погляд його затуманився, наче щось тихе й далеке озвалося в ньому, мов відлуння в порожній залі. Ця пауза тривала довше, ніж слід, і я побачила, як рухнулися його вуста, збираючись відповісти.

Тоді рудий радник ніби ненароком поправив свою манжету й зачепив рукав імператора. Зовсім непомітно, але цього вистачило. Ульріх ніби щось пригадав, опустив руку й випрямився, а обличчя його знову стало гладким і непроникним. Лише тепер у куточку вуст з'явилася ледь помітна поблажлива усмішка.

— Звісно, гостею, леді Вейр, — промовив він м'яко, так, що від цієї м'якості мене пройняв холод. — Я збираюся відновити справедливість і баланс в імперії. Ви дочка короля Лємбарґії Джорджа Вейра, якого я переміг у чесному бою п'ять років тому. Я добре пам'ятаю, як запропонував Вашому батькові зберегти життя й титул, але він обрав двобій, у якому й програв. Це вибір правителя, і він не підлягає оскарженню. Але Ви, Уно Вейр, зникли. Мені повідомили, що Ви були поранені, а потім слід урвався. Зізнаюся, пошуки не припинялися ні на день, і щойно Вас знайшли, одразу привезли сюди з усіма можливими зручностями.

Відновити справедливість і баланс. Як саме він збирається це зробити, імператор не уточнив, і ця недомовленість повисла між нами, мов лезо над столом.

Усе, що він казав, звучало правильно, і кожне слово могло здаватися «його правдою». Але я бачила, як він себе стримує, наче виконує обов'язок чи ховає щось значно більше. Звісно, ховає. Адже він не міг не чути тих слів, які я у пориві найбільшого емоційного вибуху кричала йому в обличчя того дня.

Я пам'ятала його, дивно ясно, ніби все сталося вчора. Молодий, зухвалий, переможний, у забризканому кров'ю обладунку, він стояв посеред батькового двору, а над ним розверталося небо, що згорало від заходу. Мій батько, закривавлений, але ще живий, востаннє підняв свій меч. Ульріх ухилився, та лезо все ж зачепило його щоку, і кров потекла по обличчю, а він лише витер її рукою в бойовій рукавиці й навіть не здригнувся. Потім усе обірвалося. Батько впав, і двір стих, а з моїх грудей, здавалося, вирвали серце разом із ребрами. Мама, що стояла поруч, випросталася над його тілом, у її руці блиснуло лезо, і я не стала дивитися далі. Просто не змогла. Хтось схопив мене за руку, світ заточився, а потім я вихлюпнула увесь свій гнів на батькового ворога:

— Я проклинаю тебе! Слухай мене, Ульріху Котунберійський, слухай і пам'ятай кожне слово! Нехай ніч, що настане, стане останньою, коли ти знав, що таке спокій! Нехай сон відвернеться від тебе, як ти відвернувся від людяності! Щоразу, коли ти заплющиш очі, нехай стоятиму перед тобою я: мої очі, мій крик, мій біль, доки ти не відчуєш усе, що відчуваю я зараз! Нехай ні вино, ні трави, ні магія не принесуть тобі відпочинку! Нехай безсоння точить тебе, мов черв'як, поки розум твій не затьмариться, а мій голос не вичавить із тебе останнє «пробач»! Тебе переслідуватиме моя ненависть, доки ти не сконаєш! Я проклинаю тебе навіки: ти ніде, ніколи, жодної ночі не знатимеш сну, поки не спокутуєш кожну краплю їхньої крові!

Слова вирвалися, мов розпечене залізо, і я відчула, як вони повисли в повітрі, збираючись у щось живе й безжальне. Я знала, що вони збудуться. Мої слова завжди збувалися.

Я здригнулася й повернулася в тронний зал, де на мене дивився той самий чоловік, тільки старший на п'ять років, змужнілий, гладко виголений, із холодним поглядом і непроникним обличчям. Він сидів на троні, і тримав у руках не меч, а відлуння тих слів, яких ніяк не міг забути. Адже кожного разу, коли він пробував заснути, я була там.

Тоді чому він такий спокійний?

— Леді Вейр, — Ульріх нахилився вперед, і в його очах на мить блиснуло те саме, що я бачила вчора над келихом вина. — Існує ще...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше