Шептунка: ціна слова

Розділ 13.

___Уна Вейр___

Першою з'явилася молода дівчина з кількома комплектами одягу, які обережно поклала на ліжко. Друга, набагато старша, внесла тацю зі сніданком: свіжий хліб, масло, сир, фрукти, мед, запечене м'ясо й шматочки овочів. Слідом за ними зайшла невисока служниця з гладко зібраним каштановим волоссям, у суворій сірій сукні й з дощечкою в руках. Вона вклонилася з такою бездоганною точністю, що я мимоволі випросталася. Її погляд ковзнув по мені швидко, але на мить затримався на моєму поясі. Лише на мить. Потім служниця знову стала сама ввічливість.

— Доброго ранку, леді Вейр, леді Торн. Мене звати Зіра. Я допомагатиму вам освоїтися в перші дні. Поки ж дозвольте оголосити розпорядок на сьогодні.

Віксі в цей час уже стояла біля столу й швидко напихалася різними наїдками, які брала просто руками. Вона не звикла до такого різноманіття, тому за хвилину кілька тарілок спорожніли. Одним оком крихітна брюнетка дивилася на Зіру, другим на мед.

— Спершу, — почала Зіра, зазирнувши в дощечку, — огляд цілителів і подальше лікування тварин. Рівно о дванадцятій годині прийом у Його Величності, лише для леді Вейр. Далі переоблік привезеної літератури, співбесіда з радником імператора й зустріч із кравчинями...

— Стоп-стоп-стоп, — перебила її Віксі з повним ротом хліба. — Ми що, потрапили в пекло?

— Навпаки, леді Віксі Торн, — незворушно відповіла Зіра. — Ви маєте почесний статус гостей. Проте для подальшого перебування в палаці ви маєте виконати обов'язкові вимоги.

Ми з Віксі перезирнулися. Я бачила, як її очі розбіглися в різні боки. Це був поганий знак, бо подруга, попри свій ангельський вигляд, відзначалася бунтарським характером. Зазвичай після цього вона починала діяти.

— Солдате! — Віксі несподівано схопила з таці цілий шмат в'яленого м'яса. — Біжімо! Мерщій за мною, бо нам не дадуть погуляти!

Кіт, який, очевидно, давно нудьгував та мріяв про втечу, зістрибнув із підвіконня, і вони обоє вилетіли з кімнати, мов ошпарені. Двері грюкнули так, що тінь від каміна здригнулася.

Зіра повільно моргнула, не встигнувши навіть повернути голови. А за дверима щось тріснуло. Потім гупнуло. Хтось сердито крикнув, і, судячи зі звуку, щось посипалося на мармурову підлогу. Пролунало нявкання, нечутні слова й звучний, нестримний голос Віксі:

— Ой! Ой-ой-ой! Перепрошую! Я не хотіла! Це не я, це Солдат! Ні, це я! Тобто це ми обоє! Ой, ви випустили... Не наступайте, там ще один сувій! Ох...

Я підійшла до дверей і визирнула. Посеред коридору, серед розкиданих сувоїв і пергаментів, сидів літній чоловік у темно-синій мантії з відкритим ротом. Над ним, наче гора, нависала Віксі, одна з косичок якої застрягла в чиїйсь печатці. Солдат тим часом спокійно розсівся на дорогому сувої й вилизував пошкоджену лапу з виглядом котячого імператора. З глибини коридору до місця події бігли двоє вартових, які щойно прокинулися й не знали, чи варто їм сміятися, чи ловити нас усіх.

— Віксі, — прошепотіла я, закриваючи обличчя долонею.

Вона мене почула, обернулася, поправила окуляри й сором'язливо підморгнула мені одним оком.

— Усе під контролем, Уно!

Я тихенько прикрила двері. Усе під контролем. Ми були в палаці лише одну ніч.

Зіра дивилася на мене поблажливо, наче бачила в житті й не таке. Потім ввічливо схилила голову.

— Я допоможу вашій подрузі, леді Торн, — сказала вона. — Вам, леді Вейр, нагадають про прийом.

Вона зникла за дверима так само нечутно, як і з'явилася, залишивши мене наодинці з власними думками.

Я посміхнулася й підійшла до столика зі сніданком. Хоч Віксі й виглядала як торнадо, хаотична, незграбна й непередбачувана, я знала її надто добре. Цей гармидер мав свою систему. Вона вигадала поетапний план за кілька хвилин. Поки Зіра викладала розпорядок, Віксі вже встигла поснідати, перепробувавши половину таці. Вона цілком усвідомлювала, що робить. Єдиним мінусом був її зір, тож вона не завжди могла передбачити, на що наштовхнеться в коридорі.

От розумниця. Мабуть, зараз вони зустрінуть усіх, хто перебуває в палаці, і дізнаються всі ранкові новини.

Я намастила хліб медом, налила в чашку трав'яного чаю й вмостилася в кріслі. У голові звучали слова Зіри про те, що о дванадцятій годині прийом у Його Величності. Лише для леді Вейр.

Усе, що вона говорила далі, миттю втратило сенс і вагу. Чудові сніданки, лікування тварин, співбесіди, кравчині... Усе розчинилося, мов мед у гарячому чаї. За вікном уже займався світанок, розливаючи по кімнаті блідо-золотаве світло. Я мимоволі підняла руку й торкнулася власних губ.

Вони пам'ятали все. Його дотик, гарячий і владний. Запах хвої й терпкого вина. Те, як моє тіло відгукнулося, ніби ожило після тривалого сну. Я пригадала, як він здригнувся, коли мої руки лягли йому на плечі, ніби я торкнулася чогось забороненого. Чому? Я думала про це всю ніч і не знаходила відповіді. Але пам'ятала й те, як різко, мов хтось зачинив вікно, його очі перетворилися на кригу.

Невже це була гра? Невже він тримав мене в обіймах і водночас обмірковував, як зламати?

І чому моє серце досі билося так, ніби хотіло відповісти йому «ні»?

Мої пальці мимоволі опустилися до шиї й торкнулися шнурка. Вузлики вп'ялися в шкіру, різкі й знайомі, як завжди. Ті самі вузлики, що вчили мене пам'ятати, хто я.

Я зітхнула, підвелася й поглянула на себе в дзеркало. У ньому стояла дівчина в світло-блакитному камзолі-сукні, у шкіряних штанях і високих чоботях, із тугою косою на плечі й поясом, за яким ховалася сталь. Рум'янець на щоках і блиск в очах видавали більше, ніж мені хотілося б. Така дівчина могла б бути щасливою. Але в її очах, під цим блиском, жила холодна тінь.

— Я тут не для відпочинку, — прошепотіла я до відображення. — І не для розкошів. Не для його поцілунків.

Відображення мовчки дивилося на мене.

— Мені потрібно виконати своє призначення.

Шнурок на шиї ледь помітно стягнувся, ніби погоджуючись зі мною. Та де-небудь у глибині серця, куди я не хотіла зазирати, вже тихо, невпинно відлічувався час до дванадцятої години.
___




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше