Передмова
З Початку було тепло й зручно.
Моє “Я” заспокійливо колихало, наче на невеличких хвилях. Іноді здавалось, що я торкаюсь чогось пухкого, а іноді - шовковистого. Часом виникало відчуття польоту, ніби в мене відростали крила.
Здавалося, що все це триває вічність. Цілу вічність безтурботності.
Вічність.
Але раптово все змінилося, коли до мене завітав неочікуваний гість.
- Час прийшов, - оголосив він й простягнув мені ключа.
Останнє, що пам’ятаю, - ключ на дотик був крижаний.
А потім все кардинально змінилося.
