Частина Друга. 3. Весна 157р.

16 Діаманія 157р.

Маг-Рівік

Весна, згідно з календарем, прийшла майже два тижні тому, але, схоже, й досі не знала про свої права - за вікном йшов сніг - густий, великими пластівцями. Через це в крамниці майже не було покупців - мало в кого виникнуло бажання в таку погоду виходити на двір. Тож я спокійно сиділа за прилавком та писала черговий реферат з ВННтН, періодично звіряючись з чернетками. Темою роботи було: “Швидкість розмноження залежно від кліматичних особливостей, на прикладі скорки”. Мене так поглинула праця - опис пустельної істоти, чимось схожої на суміш скорпіона та черепахи, - що не почула дзвоника на дверях.

- Добрий день, - голосно привітався клієнт, відриваючи мене від писанини.

- Добрий. Чим можу допомогти? - відклавши перо, запитала я.

- Мені потрібні пластини для збереження температури. У вас є такі?

- Так. Звісно. Вам скільки пар?

- Поки що дві.

- Зараз принесу, - й швидко пішла до підсобки, а коли повернулася, незнайомий хлопець з цікавістю вивчав мої твори.

- Хочеш стати бойовим магом?

- Ні. Артефактором, - відповіла я, обережно загортаючи пластини в спеціальну тканину.

- А це тоді нащо?

- Бо ніколи не знаєш, з чим зустрінешся в дорозі. Знання зайві не бувають.

- І то правда.

- Щось ще? - запитала я, оскільки розплатившись клієнт не поспішав йти.

- Так. Думаю, краще роздивитися, хто мене не вважає стільцем.

Стільцем? І тоді мені стало зрозуміло, що переді мною стоїть той самий Леорі, до якого мені “не слід лізти, бо він pайнятий”.

- А ти потішна. Як же тебе звати?

- Ятаар Лій-Фо Ольше, - назвала повне ім'я, щоб справити враження.

- Мене - Леорі Ер'Крен. Будемо знайомі. Якщо потрібна буде допомога, то звертайся, - додав він і пішов.

І знову на "Ти". Чого в них всіх виховання кульгає?

І коли ж прийде весна та відповідь від Террі? Я вчора нарешті переписала та відправила величезного листа до друга, а зараз з нетерпінням чекала зворотного повідомлення.

Як він там? Що з навчанням? Коли зможемо побачитись?

18 Діаманія 157р.

Маг-Рівік

Сьогодні вперше потрапила до кабінету декана - та не сама, а в повному складі групи з зіллєваріння. А все через те, що двоє студентів на практиці підірвали вміст своїх котлів, що спричинило невеличку пожежу. Її загасила дівчина на ім’я Орга Телл, та не розрахувавши силу, затопила всю лабораторію.

Тож всі причетні до цього інциденту, включно з магістром Олівером Стер, слухали суміш нотацій - “Наскільки важливо бути обережним” та допитувант: “Самі не могли впоратися, чи хтось із сусідів допоміг підкинувши до котла зайвий інгредієнт?”.

- Ще раз запитую, всім все зрозуміло? - При цьому чомусь дивився лише на мене.

А я що? Разом з Філлом, Оргою та ще однією одногрупницею на ім’я Улла, була в іншому куточку лабораторії, коли все це сталося.

- Всі вільні, - трохи заспокоївшись, сказав декан, - за винятком учениці Ольше. Усі інші - до виходу. І магістр Стер, після закінчення робочого дня обов’язково зайдіть до мене.

- Звісно, - погодився викладач, та останнім вийшов з кабінету.

У звільнений від натовпу кімнаті стало якось незатишно.

- Сядьте, - наказав декан, вказуючи на крісло, вже більш спокійним голосом.

Я слухняно сіла, поклавши руки на коліна, гадаючи що від мене знадобилося.

- У мене до вас є три запитання, - розпочав Лавер. - Перше: що можете сказати про те, що сталося в лабораторії? Як перевертень, у вас більш розвинуті нюх та слух, тож є можливість, що ви помітити хоча б щось.

- Не хочу вас засмучувати, але в лабораторії стільки запахів, що я піклуюся більше про те, щоб не чхати. Крім того, я використовую спеціальну мазь. Що до слуху - я в той час радилась з партнером, як краще різати траву, й, на жаль, нічого не чула.

- Десь на таку відповідь я очікував, але вирішив спробувати. Грець з ним. Наступне питання: Ви не знаєте, де інші чужинці-маги?

- Хотіла з’їсти по дорозі, але продала в рабство! - спочатку випалила, а потім зрозуміла, що ляпнула в голос. Око у декана смикнулось, - Вибачте. Востанне бачила їх ще в Доримі, в заїзді “Північний вітер”. П'яними. Вони чудово проводили час. А щоб не стати п’ятим колесом у їх компанії, вирішила самостійно добиратися до школи.

- Яку самі оплачуєте.

- Я працюю на двох роботах.

- Так, чув. У крамниці та таверні.

- Ви за мною слідкуєте?