Щоденник Трістана Еванса
Епілог
Осінь. Жахлива пора, яка нагадує про минуле. Помаранчеві листки намочив холодний дощ, який не припинився і зараз. Листки не витримували та гучно відривались від гілки, наче від рідної неньки, наче знали, що на них чекає. Холодна земля вже розкривала свої обійми, для кожного хто впаде, чи підковзнеться на огидній багнюці, яку все більше і більше захоплювали дрібні краплі дощу. Але один листок не хотів іти за долею. Він тримався, зібравши всю свою гідність. Вітер рвав його, розхитував гілку, але лист не хотів падати, не міг собі дозволити упасти.
Злива стихла. Усе неначе стало чистішим, а можливо, то просто так здавалось. Лист залишився на своєму місті, і вже мав би радіти, але чи знав він про бурю яка наближалася все швидше і швидше? Адже ті хто впав вже не зможуть її побачити, а ті хто вистояв, ще впадуть. Буря крокувала мармуровими сходами, стукаючи високими підборами. В руці вона тримала пістолет, а тендітні руки були забруднені кров'ю. Все у цьому світі знало, що негода скоро закінчиться, але ніхто не знав, що буря має волосся кольору полум'я.
#1905 в Детектив/Трилер
#782 в Детектив
#643 в Трилер
Відредаговано: 30.05.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
