74

Столик так і лишився розібраним до вечора. Тетяна Федорівна і Оля пробували кілька разів, час від часу повертаючись до іншої роботи, тоді знову перелічували деталі, звірялися з інструкцією… ні, не те! А ввечері прийшов Ярослав, пізніше звичного, мовчки скинув рюкзак, роззувся, і попрямував одразу в кімнату, ні на кого не дивлячись. 

Знов кроки, звук води у ванній. Довго, монотонно… Оля пройшлась по кухні, глянула у вікно, та дивилась наче повз. 
- Мабуть, знов важкий випадок.

- І він же ніколи мені не скаже! – зітхнула Тетяна Федорівна, сівши за стіл. – Я ж не питаю прямо все-все, бо робота з людьми, це таке… але хоч би пару слів…

- А в медиків завжди так, - Оля трохи смикнула плечем, не знаючи, що ще сказати, щоб підтримати. – Мій тато після важкої зміни може і одягненим лягти спати. Було, що і в медичній шапочці з роботи приїхав. 

- Про столик, мабуть, говорити не варто, - Тетяна Федорівна провела пальцем по візерунку на скатертині. 

- А що там столик? – тут на кухню зайшов Ярослав, вже в домашньому, з трохи вологим волоссям. – Привезли, мам?

- Сьогодні, - Тетяна Федорівна кивнула і підняла голову, уважно придивляючись до нього. 

Ярослав трохи втомлено кліпнув очима.
- Зібрати?

- Та вже коли в тебе буде легший день, або на вихідних. Це ж не горить, - тихо сказала Оля.
Тетяна Федорівна тихо погодилась:
- Мгм.

Ярослав сів, опустивши руки.
- От дивлюсь я на деяких людей, і думаю… що головна моя помилка – вірити, що вони теж думають!.. Вчора одна записувала чоловіка на прийом, каже: «ви ж мені його виправите»? – він сердито фиркнув. – Наче майстру: «відремонтуйте стілець, ніжка хитається».

- А як дах хитається, то всім байдуже, - погодилась Тетяна Федорівна. – Чекають, поки не полетить?

- Сьогодні, власне, прийшов чоловік, - Ярослав втомлено провів долонею по шиї. – З мене востаннє так піт котився, коли я влітку після першого курсу на підробіток в супермаркет пішов! Та ні, розвантажувати продукти то ще нічого… відніс і забув. 

- Котику, тобі вечерю гріти чи краще щось легше? – тихо спитала Оля. 

- Та мабуть… мабуть чаю вип'ю і таки зберу столик. Хоч думки перемкнуться, - Ярослав зітхнув. – Як руки зайняті, наче легше стає. 

Оля підійшла ближче.
- Там інструкція англійською. Глянемо разом?

- Давай. Хоча, може, і так розберусь… навряд чи там щось складне. Дімка відео показував, він дружині на днях схожий зібрав.