68

Години за півтори  вона вже почала розрізняти хоч щось. Збільшувала сторінку в кілька разів, повертала голову зі сторони в сторону…  Але очі починали боліти, в скроню наче цвях впивався. Оля відвела погляд, подивилася на зелень за вікном. Прислухалась – десь далеко сусід косив траву. Допила вже охололу каву, потерла скроні, зітхнула.

Ні, поки час є, треба переключитись і перекласти щось легше. 
Вона трохи скривила губи, піймавши себе на думці, що почерк двохсотрічної давнини вже здається їй легким. Дожилася!

«У Луїзи народилась дівчинка… якраз під Новий рік! Теодор такий щасливий. Луїза каже, він головній ролі так не радів, як тепер. Не відходить від колиски. Я буду хрещеною… Луїза сказала, що почекає, коли я зможу вийти в церкву, і хреститимуть в тій же, де вінчались. Маленьку назвуть Рене-Марі – на честь тітоньки Теодора і Діви Марії. 
Дуже гарно!.. Їй пасує. Я зв'язала для Рене-Марі маленькі черевички. Роботи було багато, і мені доводилось в'язати вже вночі, при свічці… та головне, я встигла!».

«Ходять чутки, що імператор розлучиться з імператрицею. І старі солдати кажуть, це дуже погано, бо вона приносила удачу йому і всій країні. Не знаю, що про це думати.
Хоч би не було ніякого лиха…
А може, це все просто чутки? Одні одне говорять, інші своє ведуть, кому вірити – хтозна.
І взагалі, навіть якби він міг теж…». (закреслено). 

«Не писала тижні два… в нашій з Ежені кімнаті жили ще дві новенькі дівчини. Точніше, як новенькі – вони служили в маєтку в Ренсі, я їх не дуже добре знаю. Вони кажуть, пані мусила продати той маєток, бо його хтось такий поважний захотів викупити, що не можна відмовити. І вона вирішила зняти інший будинок, десь в тих же краях. Бо невдовзі повернеться на службу до імператриці-матері.
Весь цей час в домі було шумно, всі метушились, у кімнатах стояли скрині. Роботи було так багато, що інколи я не встигала поїсти. Так тільки, забігала на кухню, хапала шматок сиру, і бігом, їла вже дорогою коридором… ще й Мадлен всіх квапила, наче господиня тут вона.
А вже опівночі я ледь до ліжка добиралась». 

«В газеті написали, що імператор дав пану титул герцога! А назва якась складна, португальська, на честь того містечка, де він здобув перемогу.
Це хороша новина… 
Я щодня молюсь, щоб у нього і далі все було добре».

Оля прибрала пасмо волосся за вухо. Відкрила ще одну вкладку, звіряючись з датами. Вона-то не в деталях, але знала, що добре не буде.
Хоча…  Може, Люсіль все ж знайде своє щастя?