67

Оля сонно потягнулась, покрутилась на ліжку, зарилась обличчям у подушку, щільніше закуталася в ковдру. Але телефон завібрував, і вона швидко провела пальцем по екрану, кліпнувши очима – їй здавалось, що заставка надто сильно мерехтить. 

Перше повідомлення було від Ярослава: 
«Сонечко, я пішов на роботу. Скучатиму. Цілую».
«Не хвилюйся. Я нормально поїв».

Вона похитала головою. Добре, що не забув. 

Далі писала Тома: «Як ти, жабко-мандрівнице? Сподіваюсь, понеділок настав нормально, а не наступив в тебе!)».

Катя переслала фото: «Я трохи обробила фото. Ми красотки!». 

Авжеж! Оля засміялась. Трохи збільшила зображення, милуючись квітами. Все ж поїхати на лавандове поле було непоганою ідеєю. Щоправда, дорога була довгою, і повернулись вони пізно ввечері… але така краса була того варта. Ці фіолетові хвилі… і небо – наче зовсім інше. 

Вона погортала зображення, ще раз згадуючи трохи різкуватий аромат і безкрайнє поле. Подякувала Каті. Відповіла Томі: «Та мені норм. Але якби треба було їхати в офіс, була б я бідна і нещасна!».

Оля натиснула «надіслати» і ще раз з задоволенням потягнулася.

Тома скинула фото величезного стакану з айс-лате: «Ось еліксир життя! Подвійна порція». 

Відповівши їй милим стікером з совою, Оля ковтнула, мимоволі захотівши кави, і відкрила робочий чат. 

Кіра: «Моїм знайомим треба переклад з корейської. В нас хтось може?». 
Ліда: «Їм терміново? Олег у відпустці». 
Аня: «Якщо там не спеціалізоване, візьму. Зароблю собі на суші)».
Галя: «От деяким тільки їжа на умі. Вже й не пам'ятаю, коли я ті суші їла!».
Аня: «Зайти на офіс? Сядемо разом поїмо».
Кіра: «Там якась довідка на пару рядків, але чим швидше, тим краще. Буду вдячна, якщо зможеш!».

Оля трохи сонно усміхнулась. От Галя, не пропустить нагоди підколоти молодь. Особливо студентку Аню, що ту крім їжі, чаю і комп'ютерних іграшок нічого не цікавить. 
Добре, що Ані все як з гуся вода. Мабуть, як тільки зробить, кине в чат якийсь мем. 

Нашвидкуруч зробивши гарячі бутерброди, Оля перекусила і, поки грівся чайник, ввімкнула ноутбук. Зробила каву, відкрила пошту і не стримала вигуку:
- Вони знущаються, чи що?!

На звук голосу Беня підбіг і заскочив їй на коліна. 

В відсканованому файлі було більше десяти сторінок записів невролога… від руки, і начебто почерк був гарний, хоч на стікер для скрапбукінгу – але розібрати зміст здавалося задачкою на рівні розшифровки китайських ієрогліфів. Чи ельфійського літопису.

Оля заплющила очі, згадавши повідомлення від Томи. Ні, ранок понеділка добрим не буває!