57

- Оль!

Голос свекрухи повернув Олю до реальності, і вона похитала головою так, ніби сама випадково почула те, чого не слід було слухати, і побачила щось, не призначене для її очей. Кліпнула, дивлячись на текст на екрані ноутбука, тоді перевела погляд на двері. Розгублено вигукнула:
- Що там, мам’Тань?

- Хтось в двері стукає… Відкриєш? В мене руки мокрі.

Оля підхопилась, на ходу кинула погляд на годинник. Точно, це ж Ясь має прийти з роботи. Слідом за нею побіг Беня. Вона відчинила, і Ярослав ще не встиг поставити сумку з покупками на табуретку, як кіт вже стрибнув, сунув носа всередину, лапи сковзнули об целофан, і він знову опустився на підлогу. 

Ярослав засміявся.
- Сир на самому низу! А Беня чує.

- Хвостатий інспектор, - пожартувала Оля і підхопила кота на руки. Той трохи вчепився кігтиками в її футболку. – Ну що, Ясь, як там ваша перевірка? Кототерапія треба?

Беня повернув голову в його сторону і голосно нявкнув. Ярослав почухав його по спинці.
- Та все ніби норм. Добре, що ми всі були готові. Бо той тип з комісії до кожного слова прискіпувався!.. – він видихнув. – І коли треба писати «консультація», і коли «взаємодія». Наче це в нашій роботі саме головне. 

І він роззувся, взяв сумку і поніс на кухню. Оля обережно опустила кота на підлогу і попрямувала слідом. 

Тетяна Федорівна якраз помішувала суп. Над каструлею здіймалася пара, і вже приємно різкувато пахло кропом. 
- Зараз трохи прокипить, і буде готово, насипатиму. Ну що, Ярик, все нормально минуло?

Ярослав опустився на табуретку і звично потягнувся за чашкою з водою.
- Головне, минуло! – він потер лоб долонею. - Степанович все одно на мене бурчав.

- За що? – Оля здивовано припідняла брови.  

- На семінарі я таки заснув! – хмикнув Ярослав. – Там про всяку бюрократію говорили. Важливість інтеграції в світову систему, бла-бла… 

- Коротше, як в нас на педраді, - Тетяна Федорівна вимкнула конфорку. – Буває, як заведуть! Ну добре, я насипаю. 

- Оль, а в тебе що на роботі? Аврал? – Ярослав посунув тарілку з супом трохи ближче до себе. 

- Може, легше буде, - і вона усміхнулась, згадавши чат. – Практикант прийшов. Наче нічого такий, жвавий хлопчина. Скинемо йому всякі дрібнички, хай потроху руку набиває.