51

- Капець! - Оля не стримала обуреного вигуку. - Та вона ж бідну дитину не сватає, а продає!

На її голос в кімнату зазирнула Тетяна Федорівна. Слідом за нею до кімнати безшумно прослизнув Беня. Кіт витягнув шию вперед і застиг, уважно прислухаючись до розмови.

- Оль, що там сталось? В кого? Вирішила серіал глянути, чи тобі хтось написав?

Оля зітхнула.
- Ой, мамТань, все той архів перекладаю.

- А я вже подумала, що новини якісь погані. Добре, що хоч не так,  - Тетяна Федорівна зайшла, сіла на диван, і кіт застрибнув їй на руки. - От, дивись, ходить за мною, підлизується, на руки стрибає. Розбійник! - Беня відповів голосним «мррр-няв». - Галка каже, ніхто на оголошення не відгукується. Ну, не дивно... не кошеня, кіт, з характером, звичками, - Беня повів вухами. - Так що там?

Оля трохи відсунула в сторону блокнот з нотатками і почала розказувати, як Люсіль опинилася в генеральському домі, а пан добре до неї поставився і вона закохалась... Тетяна Федорівна нахмурила брови, перебила:
- Слухай, щось я таке про нього читала, про цього генерала Жюно... чи в серіалі чула… а, ну то несуттєво, згадаю, значить, згадаю. То вона пише, що він був добрий?

- Ага, - Оля кивнула. - Не тільки до цієї дівчинки, вона пише, він взагалі не проходив повз чужої біди. 

- Тоді я її розумію, - Тетяна Федорівна погладила Беню. – Зовнішність і чини то таке, скороминуче… гроші теж, сьогодні є, завтра нема… От характер, то надовго. 

- А тітка вирішила її засватати! - продовжила Оля. - За майора, років, мабуть, за сорок. І той ще такий... все щоб тільки по його... такі часто на сиротах і одружуються, щоб не було кому за дружину заступитися. І таке говорив... що я тільки й подумала: для нього дружина як товар.

- Ох боже! - Тетяна Федорівна сплеснула руками. - Ну точно як батько Джаді вирішив віддати її заміж за Ахмада, бо спільний бізнес. А той Ахмад їй в діди годиться! І теж такий... ревнивий - звір просто, - вона задумалась. - Але Джаді було що приховувати... а Люсіль що, просто мовчки зітхала?

Оля кивнула.
- Такі тоді були часи. Мабуть, щось інше закінчилось би трагічно... але я ще до кінця не дійшла. А руки так і тягнуться заглянути. Хоч би вона не вийшла заміж за того майора!

Беня піймав лапками руку Тетяни Федорівни і легенько, граючись, прикусив. Вона почухала його по шиї.
- Ти, моська бенгальська! Не кусатись!

- Уваги хоче, - хмикнула Оля. - А всі зайняті. Ну йди сюди, хижак... - вона піймала кінчиками пальців поясок від халата, який висів на спинці стільця, і покрутила. Беня тут же скочив, піймав кінчик пояска лапами, а тоді застрибнув на коліна до Олі, замуркотів.

Тетяна Федорівна потерла пальці там, де кіт прихопив зубами. 
- О, я пригадала, що там в тому романі було! Ризиковий був пан генерал, нікого і нічого не боявся, і щось у нього було з сестрою імператора, що потрапив у заслання ледь не на край світу, - вона тихо засміялась. – Думаю, це не спойлер?

- Та ні, - Оля продовжила гратися з котом. – Це я вже читала перед тим, як починати перекладати. Війна в Іспанії… - вона задумалась. – А от за кого Люсіль вийде заміж?.. Ні! Перегортати в кінець не буду!

- Я якось перемкнула серіал на останню серію, - жартівливо поскаржилась Тетяна Федорівна, і піднялась, поправила халат.  – Краще б я цього не робила… ну добре, не буду тебе відволікати. Але як дізнаєшся, кого ж вона вибрала, розкажеш!