15.

Скільки раз у житті обпікалась через те, що нікому не можна довіряти, навіть найріднішим...
Іноді якесь мимовільно сказане слово в момент, коли ти почуваєшся розслаблено і у безпеці, через деякий час може стати небезпечним і обернутися проти тебе... Як же боляче у таких рідних ще очах бачити ворожий і безжальний вогник, якийсь дикий, тваринний клич первісних предків, коли кожен був сам за себе у боротьбі за існування, за виживання...
Як хижий звір, що інстинктивно відчуває твій страх і не зупиниться, поки не відчує смак крові, ота "рідна і близька" людина впивається тобі в горло своїми "зубами"- словами і хмеліє від відчуття пульсації твого життя у себе в пащі... І твоє подальше "життя" в цей момент залежить тільки від того, наскільки сильна "кривава спрага" у цього "звіра" і від того, наскільки він ще не втратив "людських" почуттів до тебе... Чим менше ти пручатимешся, тим більше у тебе шансів залишитися "живим", тим менше "ворожі" зуби будут стискатися...
В житті людей, як і в житті тварин, не можна втрачати пильності ні на мить... Все базується на законах дикого світу: " Або ти, або тебе. Виживає сильніший."
Слабший - прийми і підчинися... Змирись і пристосуйся... Мовчи побільше. Спостерігай і не висовуйся. Завжди будь готовий до нападу. Ти сам за себе.
Не зрозумієш це вчасно, усвідомлення все одно колись прийде, але буде набагато важчим і боліснішим. Так що знімаймо рожеві окуляри, розвіюймо свої райдужні ілюзії і приймаймо реальність, як отруту... І щоб вона стала ліками, то пам'ятаймо, що чим раніше і в меншій дозі почнемо, тим швидше настане ефект протиотрути...
Тільки так і не інакше... Світ жорстокий і в ньому немає місця слабакам... Такі не виживають... А коли впав - не поспішай різко вставати: лежи, спостерігай, набирайся сил, аналізуй, ретельніше готуйся до вставання і, врешті, стрибка..
Р.S. І пам'ятай: у цьому світі тобі ніхто нічого не винен, а значить ти - теж... Людина людині - вовк!!!