10.

Життя - це круїз на великому лайнері, на якому ми пливемо по морю життя від порту до порту, від людини до людини, від події до події... Пливемо серед бур і штормів, в штиль і в спеку, ризикуючи зустріти десь дев'ятий вал, чи напоротись на айсберг... І головне, щоб корабель цей не виявився "Титаніком"...
Ми подорожуємо, заходячи в різні порти. Одні порти нам запам'ятовуються, і в них ми хотіли б побути подовше, інші - нецікаві, і ми хотіли б проскочити їх якомога швидше, або взагалі не заходити... Одні залишають у нас найкращі теплі спогади, а спогади з деяких ми воліли б забути якнайшвидше... Але чомусь не забувається...
Так і ти в моєму житті була одним із портів - диким, незвіданим, таємничим, небезпечним, але надзвичайно магнетичним і цікавим... Досліджувати який спочатку було страшно, хвилююче, але страшенно захоплююче... І я захопилася, мене захлеснула власна цікавість і взагалі сама можливість того, що відбувалося, того, що я відкривала в тобі, в собі... І я втратила обережність, втратила відчуття реальності, настільки мене захлеснула ця хвиля цікавості, ця пригода...
І зі мною сталося те, що стається з усіма, хто втрачає обережність: щось пішло не так... ВСЕ ПІШЛО НЕ ТАК... Чомусь...
І я втечею рятувалася з цього порту, збираючи залишки того, що було колись мною... Чи то мене видворили з цього порту без права на повернення коли-небудь взагалі, як небажану особу...Там я стала такою собі "персоною нон-грата"...
В поспіху я вскочила у свій лайнер в останню можливу хвилину, і довго не могла прийти в себе від усього пережитого, не могла перевести подих... А порт - ти, - все віддалявся і віддалявся від мене... І чим далі, тим більше здається, що нічого не було насправді, а то лиш був химерний сон, який поступово перетворився в кошмар...
Якби не...
Якби не усі ті спогади... Що і гріють, і ранять, і п'янять, і приносять страшенний біль...
Якби....
Якби тільки переконати себе, що то був сон...
Р.S. І як кажуть: "Куди ніч - туди й сон..."