6.

Людина таки одна-однісінька у цьому світі... Приходить одна і йде з нього одна. І поки живе тут між багатьох людей - теж одна...
А ще всі люди - наркомани, і наш наркотик - любов... За дозу любові ми здатні на все: хтось - терпіти роками щось жахливе, хтось - пробачати щось, чого пробачати не можна, хтось - видавати чиєсь корисливе ставлення до себе за любов...
Любов врятує світ, вона ж його і погубить... Вона здатна воскресити людину до життя і, водночас, зробити із неї живого мерця. Здатна відродити з попелу, як Фенікса, або ж знову спопелити...
Ох же ж ця любов...
Вона має різні форми, маски, види, грані, прояви... Вона може бути ніжна, шалена, пристрасна, тиха, скажена, феєрична, жертовна, всепоглинаюча, всеосяжна, безумовна, безумна і ще, сам Бог тільки знає яка...
Вона може надихати жити, а може не давати дихати...
Але вона не вічна... На жаль... Така скороминуща... І її завжди мало...
Вона - справжній наркотик...
Спробувавши, хочеш ще, і ще, і ще... Дозу любові... Щоб насолодитися.
І тому, отримавши свою чергову дозу, - насолоджуйтесь нею наповну, кайфуйте, бо ніколи не знаєш, котра буде останньою і чи буде ще взагалі...
А тоді вибір невеликий: або померти, живучи, або шукати дешеві замінники, або, думаючи, що вилікувався від залежності, жити, таємно сподіваючись, що колись знайдеш "дозу"...
Р.S. Наркомани не бувають колишніми...(((