Між любов'ю і ненавистю важкий тернистий шлях - цілий "шлях на Голгофу"... Шлях, повний спроб щось змінити, достукатися, зрозуміти, повний надії і віри, повний всеосяжної любові і розуміння, повний трагізму і пролитих сліз, безсонних ночей...
Повний зневаги і знущання з іншого боку, випробування твого терпіння і міцності, повний насмішок і глузування...
Коли ти починаєш довіряти людині,бо бачиш в ній споріднену душу, коли відчуваєш до неї трепет, любов - чисту, кришталеву, коли тобі подобається в ній усе, ти навіть терпиш її перепади настрою, прощаєш все і розумієш... А треба було насторожитися...
А вона ще гірша, ніж інші...
Просто огидна...
Використала тебе і викинула... Взяла від тебе усе, чого їй на той момент не вистачало, духовно спустошила і зневажила... Та людина, від якої навіть в страшних снах і домислах таке б і не уявити...
Огидно... Хочеться в гарячий-прегарячий душ, у воду, і довго-предовго митися, намилюючись милом, щоб змити з себе цей бруд...
Але хіба це можливо?????
Твоє особисте пекло - це твої спогади, які залишаться у тебе і з тобою назавжди...
І тут щось зламалось, тріснуло навпіл...
Тепер тільки ненависть і зневага...
Більше не лишилося нічого...
Одна ненависть...
Жагуча...
Відредаговано: 14.05.2018