Зустрічі, 7 серпня 2018

Давно мріяла показати Алісі не лише Туреччину, а й звозити її на відпочинок до Єгипту. Хоч я не дуже люблю цю країну. Загальна атмосфера бідності, тяжкої праці, неживої пустелі заважає мені насолоджуватися морем. Країни, як і люди, мають власну енергію. Єдине місце, яке мені сподобалося там — Гіза з пірамідами.

На цей раз Єгипет розчарував ще більше: поганий сервіс, зламані розетки в номері, море, як калюжа — без жодної хвилі.

Проте поїздка до країни пірамід принесла мені два досвіди.

Перший — зустріч у готелі з маленькою арабською дівчинкою, дворічкою на вигляд. Вона була схожа на прекрасну живу лялечку. Милі риси обличчя, чорні, як смола, пасма, шовкова сукня. З першого погляду одна на одну ми зрозуміли, що не такі, як усі. У цьому маленькому тілі була велика світла душа. Дівчинка не відводила від мене погляду. Сміливо дала свою ручку та танцювала зі мною на дитячій дискотеці. У порівнянні з товстими арабськими жінками й дітьми тільки вона була втіленням східної казки. Маленька принцеса Жасмин у земному втіленні. Через неї я відчула доброту та ніжність мусульманської релігії. Ми обмінялися енергіями. Поруч із нею я відчула себе представницею нової незнайомої їй цивілізації. Це була найкраща зустріч за мій відпочинок. І вона була лише раз, більше я цієї дівчинки на території готелю не бачила.

Другий досвід — також зустріч. Дорогою додому в аеропорту всіх пасажирів обшукували. Потрібно було не просто пройти через рамку, а зняти взуття, розставити руки, поставити по черзі ноги на тумбу й пройти процедуру обшуку робітницею аеропорту. Цей факт мене обурив. Раніше мене ніхто не обшукував. Підійшовши до жінки-єгиптянки, я з викликом поставила ногу на тумбу, іншу ногу нервово прибрала, не дочекавшись закінчення обшуку. Вона розгнівано глянула на мене й змусила повторно пройти огляд. Потім наказала показати паспорт. Я з обуренням подивилася на робітницю аеропорту й зухвало запитала: "What’s the problem?". Ми обидві були розгнівані. Наші погляди зустрілися — поміж нами проскочила іскра, тілом пройшла електрична хвиля. На мить я побачила нас ніби збоку, поза моїм тілом.

Ця жінка була корінною єгиптянкою, несхожою на арабок: особливий розріз очей, світла шкіра, тонкий профіль, високий зріст. Від неї віяло силою. Проглянувши паспорт, вона мене відпустила. Але зв’язок між нами встановився. Я постійно згадувала про неї, думала, що вона доповість про мене службі безпеки аеропорту, як про підозрілу особу, і в мене виникнуть проблеми. Але все минуло. Усе, окрім її погляду в моїй пам’яті.

Вже вдома вночі я вирішила розібратися в цій ситуації, повернутися подумки в неї. Чекала знову пережити негатив, але тільки-но уявила очі єгиптянки — відчула знайому, але давно забуту енергію. З іншого виміру прийшла інформація, що я втілювалася на Землі за часів розквіту єгипетської цивілізації. На енергетичному рівні видінь не було, інформація з’явилася в мені незвідки. Я просто знала, що колись народжувалась у роду цієї єгиптянки. Агресія зовні та любов усередині. У земному житті ми мали конфлікт, а на енергетичному рівні ми святкували зустріч — м’які рідні енергії огорнули мене. Впевнена, що моя дратівлива реакція на обшук була не випадкова. Це був привід привернути до себе увагу і зустрітися поглядами. Скільки ж у мені ще нерозкритих таємниць?

***