Щоденник

13.04.2013 р. Колись

Колись цвіло багряним цвітом літо,
Колись буяла правдою весна.
Прости гнучкі такі, мій Боже, віти,
Котрі чомусь не пнуться в небеса,

А навпаки, із кожним ревом вітру
Все стеляться невпинно по землі.
Нічого, сльози-зрадниці обітру
Й віддам всю славу, Господи, Тобі.

Ввіряю серце у всесильні руки,
Ввіряю розум в Слова благодать,
Щоб не зазнати більше нам розлуки.

Хай мрії часом в небуття летять
І линуть звідти невідомі звуки,
Та йти вперед коліна не тремтять.

Подобається

#3590 в Різне
#932 в Поезія

Відредаговано: 08.06.2022