Останнє інтерв'ю панди

Режисерська заставка медіахолдингу згасла, і мій візуальний модуль знову почав транслювати картинку в мережу. Панда тим часом затято боролася з мотузкою, намагаючись підв'язати черговий кущ, який вперто гнувся до землі під власною вагою.

​Панденя на задньому плані остаточно втратило інтерес до понівеченої іграшки, знайшло іржаву залізяку біля паркану і тепер з професійним інтересом вистукувало по ній викруткою ритм, схожий на марш повстанців зоряних війн.

​— Ми знову в ефірі, — оголосив мій голосовий модуль, поки камери вирівнювали баланс білого під яскравим заміським сонцем. — Магістре, поки тривала рекламна пауза, Ваша дитина за допомогою логіки та однієї викрутки перетворила електронну іграшку на купу високотехнологічного брухту. Ви дали синові повну свободу дій за умови «не пошкодити себе чи сусідів». Сьогодні в суспільстві точаться запеклі дискусії щодо гаджетів, кліпового мислення дітей та жорсткого батьківського контролю. Як Ви, як автор фантастики, що заглядає в майбутнє, дивитеся на це нове покоління? Ми вирощуємо людей, які легко створюватимуть нові світи, чи, навпаки, тих, хто повністю втратить здатність до глибокого аналізу реальності?

​Вона нарешті затягнула вузол на мотузці, критично оглянула результат і повернулася до мене.

​— І тих, і інших ми виховуємо. Наше покоління, наше суспільство… багато чого залежить виключно від батьків, — абсолютно спокійно відповіла Магістр, обтрушуючи лапи від пилу. — Ну і від середовища, в якому, природно, виховується дитина. Від можливостей, які ви їй даєте, від того, як ви показуєте, якими інструментами користуватися взагалі. Я хочу сказати, що до появи першої дитини я була дуже ідеальною мамою. Навіть пройшла у 2016 курси про материнство та виховання дітей. Все мені здавалось таким простим. Але на словах бути ідеальною мамою легко, а от на ділі... то вже зовсім інша історія.

​Вона тихо засміялася, підбираючи з землі наступний стаканчик із розсадою.

​— Тобто я була залізобетонно впевнена, що не буду давати дитині гаджети. Що в нас будуть тільки книжки! І взагалі ми будемо постійно подорожувати, щось вивчати в процесі… Читати, читати й тільки читати. А потім у мене з'явився син. І я дуже швидко зрозуміла, наскільки все це далеко від істини та здорового глузду. Знаєш, я ніколи в житті так швидко не перевзувалася у своїх переконаннях, цінностях та філософських поглядах.

​— Ваша система зафіксувала критичну зміну базових налаштувань? — уточнив я, фіксуючи таймкод.

​— Саме так. Бо зараз я абсолютно впевнена: як тільки син прийде і скаже, що готовий вести свій YouTube-канал, я перша побіжу монтувати йому відео. Буду разом із ним у всьому цьому розбиратися і стану його особистим менеджером, який допомагатиме на цьому шляху. Одне його слово — і все. Все залежить від нас самих. Батьківство — це все-таки вміння вчасно почути дитину і вчасно її відпустити, на скількі це взагалі дозволено законодавством в певний віковий період. Саме з такою думкою я працюю зараз над книгою Логіка для дітей. Базовий курс.  

Магістр Анімарум нарешті закінчила з томатами й перейшла до пакета з насінням редиски, критично оцінюючи наступний сухий, порослий бур'янами клаптик землі.

​— Пані Пандо, якщо проаналізувати сучасний ринок, то здається, що писати можна про що завгодно — від легких любовних романів до масштабних космічних баталій, — продовжив я, поки камери фіксували, як вона енергійно проколупує кігтем лунки в сухому ґрунті. — Але як автор, який працює зі складними структурами, скажіть відверто: у яких жанрах сьогодні працювати найскладніше і чому? Де пролягає та межа, на якій ламаються більшість авторів?

​— На мій погляд, зараз найневдячніший жанр — це хоррор і жахастики, — абсолютно буденно озвалася вона, кидаючи насіння в землю. — Це, звісно, моя суб'єктивна думка, але український читач — особливо той, який щодня проживає реальність під обстрілами, — сприймає цей жанр зовсім інакше. Ми тепер читаємо жахи скоріше для того, щоб просто заспокоїтися. Як казку перед сном.

​Вона на мить зупинилася і подивилася на свої брудні від землі лапи.

​— Я сама зловила себе на думці: скільки б страшних книжок я не читала, мені не страшно. Мені скоріше цікаво, як діяти в такій ситуації, яка там логіка виживання. І написати зараз щось таке, що дійсно змогло б налякати українського читача — це складно. Реально складно. Наша реальність—жорна історії, страшніша за хорор , ми поки що не зізнаємось собі у цьому, що б не поїхати кукухою. Деякі люди в реальному житті пройшли через стільки всього, що жоден ШІ у жодній книжці просто не здатний згенерувати. На тлі цього будь-який вигаданий монстр чи загроза програє за всіма канонами жанру.

​— Зрозуміло, — мій аналітичний блок зробив помітку про зсув емоційних тригерів у населення. — Жорстка адаптація системи до критичних навантажень. А який другий жанр?

​— Другий — це гумор, — Магістр знову повернулася до грядки. — Але він складний саме у своїй конструкції. Навіть якщо у тебе є вроджене почуття гумору, правильно побудувати його в тексті — це колосальна праця. Так, там є певні професійні інструменти, свої формули та алгоритми, але зловити оце відчуття балансу, щоб не переборщити абсурд та контраст і не перетворити жарт на пласку банальність — неймовірно важко. Принаймні для мене це завжди серйозний виклик. Тут потрібна ювелірна точність. Мені складно і тим, що цей баланс я можу тільки вираховувати, але не відчуваю. Я в принципі всі відчуття для книги прораховую за патернами.

​Панденя на задньому плані в цей момент видало надзвичайно гучний і переможний «дзинь», остаточно відбивши якусь деталь від залізяки.    
​— А який один жанр на Ваш погляд є швидким соціальним ліфтом для набору читачів автором?
—звісно ж еротика, у всіх її проявах, подивись топ чарти книжок на різних платформах і ти одразу сам все зрозумієш.
— чому ж Ви не обрали її як один із жанрів, що б увійти в топ?
— можу, але це для мене занадто легкий шлях,  я вирішила зробити ставку на літературні головломки та гібріди канонів, це довше, але мозок у захваті. 
—Що ж, цікавий погляд, — мій голосовий модуль зафіксував логічний перехід. — Але давайте повернемося до архітектури Вашої власної особистості. Спостерігаючи за Вашим стилем, безкомпромісними прогнозами та дивними перформансами, Ваші читачі часто бачать у Вашій анонімній фігурі ознаки унікального генія, піднятого над системою. Скажіть відверто, Ви вважаєте себе геніальною чи принаймні унікальною у своєму роді?