Частина 3 пресконференція

✨✨✨
Частина 3
Над ареною знову спалахнуло світло, знаменуючи завершення рекламної паузи. У цей момент до столу безшумно підлетів сервісний дрон. Його маніпулятори акуратно поставили перед Пандою велике горнятко, з якого йшла густа пара. Магістр Анімарум із задоволенням обхопила чашку пухнастими лапами, зробила великий ковток міцного, дуже солодкого чорного чаю і задоволено примружилася.
Робот-журналіст дочекався, поки процесори стадіонної акустики перекалібруються, і продовжив:
— Якщо закрити тему з уже розпочатими книгами, які Ви пообіцяли дописати: в якій тематиці Ви плануєте працювати далі? Куди Панда спрямує свій аналітичний мозок? Чи залишаться це похмурі розбори людських девіацій, чи Ви підете в чисту наукову фантастику, чи, можливо, замахнетеся на масштабне проєктування абсолютно нових світів, де правила гри будуть ще складнішими?
Панда відставила горнятко й ліниво постукала кігтем по стільниці:
— Зараз мене дуже приваблює тема ісекаю та тотальне вивертання канонів. Збираю чернетки для  ісекайного ісекаю під робочою назвою «Вбити авторку за будь-яку ціну». Там планується масштабна система — більше п'ятдесяти персонажів. Але паралельно я сильно поглядаю у бік гумору, особливо чорного та абсолютно абсурдного. Бо, знаєте, чим темніша ніч на душі, тим веселіші виходять тексти.
Вона зробила ще один ковток солодкого чаю, і її голос набув жорсткіших, прагматичних нот:
— Ну і, звісно, нікуди не дінуться мій улюблений кіберпанк, наукова та соціальна фантастика, розбір складних систем простих словами, дослідження деструкцій та психіатрія. Одне правило залишається незмінним: я пишу все те, де сюжет рухається не за рахунок кохання.
— Що для Вас найскладніше у написанні книжок? — Робот швидко перемкнувся на наступне питання.
— Імена, — миттєво відрубала Панда, навіть не кліпнувши.
— Несподівано... — Робот-журналіст злегка завис, його антени спантеличено смикнулися.
— О, так, — Панда важко, майже трагічно зітхнула, відкинувшись у кріслі. — Вигадувати імена — це просто моя особиста каторга.
Трибуни вибухнули легким, розуміючим сміхом. Хтось із присутніх авторів Спецзагону навіть зааплодував на знак солідарності.
— А чи є у Ваших героїв реальні прототипи? — Робот нахилився ближче до мікрофона. — У кулуарах платформи пліткують, що для створення книги «Когнітивний хижак» прототипами послугували реальні люди, які колись якось не так на Вас подивилися чи не те сказали.
Панда розсміялася — глибоко і щиро.
— Ні. Це виключно проєктування та конструювання персонажа за чітким алгоритмом. У мене є готова матриця характеристик на кожного героя, куди я закладаю потрібні змінні. А щодо реальних людей... на мій погляд, це забагато честі. Якби я всіх, хто намагався якось зі мною змагатися, робити капості чи просто докучати, заносила у свої книги — мені б і до пенсії часу писати не вистачило!
Стадіон схвально загудів.
— А що читає сама Магістр Анімарум? І чи читаєте Ви взагалі? Бо є категорія авторів, які принципово не читають інших, а лише пишуть своє.
​— Я читаю. І читаю дуже багато, — Панда поклала лапу на лапу, її тон став більш аналітичним. — Починала колись із класичних французьких романів, потім був тривалий період наукової та соціальної фантастики. Паралельно йшло багато прикладної літератури для роботи: переговори, конфліктологія і все в такому дусі. А останнім часом із маньхв та манг я плавно перейшла на китайські вебновели. Улюблені тропи — це «петля часу» (Time loop), «безкінечний потік» (Infinite flow) і, звісно ж, трікстери — куди ж без них? З авторів варто відзначити Priest, це та письменниця, чий підхід мені до вподоби — обожнюю її «Далеких мандрівників» та «Безмовне читання». А ще я фанат Хуаляней — це «Благословення небожителів», та, звісно, «Магістр диявольського культу». Аніме, дорами, лакорни BL — чого тільки не дивилась. Китайські мінісеріали — це ж рай для людей із СДУГ, я їх ще й на швидкості х2 дивлюсь. Останнє, що розпочала читати, — «Ерха».

©Магістр Анімарум, 21.02.2026 р.

Вона витримала паузу, уважно окинувши поглядом аудиторію, і додала вже з помітною повагою:
—А Взагалі, повертаючись до теми, мені дуже подобається китайський ринок літератури. Хоча, з радістю визнаю, і український книжковий ринок почав надзвичайно швидко та якісно зростати після того, як ввели обмеження на російські твори.
Трибуни стадіону вибухнули потужними, розкотистими оваціями. Люди вставали з місць, камери замиготіли з потрійною силою. Панда незворушно дочекалася, поки гул трохи стихне.
— Ваша статистика стрімко росте, — Робот-журналіст вивів на екран графіки переглядів, — люди підписуються, лякаються, відписуються, повертаються знову, стадіон зараз просто гуде. Що для Вас особисто означає ця популярність? Це паливо для его, корисний бізнес-інструмент чи просто неминучий побічний ефект від того, що Ви вивантажуєте свої сорок сюжетів у мережу? Вам взагалі подобається бути в центрі уваги, чи Ви б із задоволенням закрили обличчя лапами, аби тільки Ваші книги читали?
Панда присунула до себе мікрофон і заговорила повільно, розставляючи акценти:
— Про все по порядку. По-перше. Коли я тільки вирішила опублікувати «Баг: Право на душу», я навіть не думала, що знайду більше десяти читачів. І якби з них хоча б один зрозумів, про що саме я пишу, — це вже був би для мене абсолютний успіх. Такими були мої критерії. По-друге... Зараз у мене вже достатньо читачів. І, якщо чесно, мені особисто дуже не вистачає функції закритого профілю, щоб просто спокійно працювати на якість текстів.
— Тобто... Вам не подобається популярність? — оптичні датчики Робота кліпнули здивованим синім світлом.
— Так.
— Але чому?
Панда важко зітхнула. Вона обхопила горнятко обома лапами, зігріваючи їх, хоча повітря на стадіоні й так було розпеченим.
— Тому що люди не розуміють межі. Вони не бачать, де закінчується гра від ролі, де є сам автор, а де починається літературний персонаж. Вони не розуміють, чому «влада та контроль» — це був лише маркетинговий інструмент, який чудово працював як важіль притягнення уваги до творів. І ця гра від ролі має свої неприємні наслідки: є ті, хто сприймає все занадто буквально. У мене абсурдне, специфічне, іноді дуже провокативне почуття гумору. Але пара моїх текстових перформансів ще не означає, що у мене в реальності є гарем коханців, п'ять шлюбів, або що я шалено мрію знайти собі особистого сталкера!
Аудиторія завмерла. У тиші Панда зробила ковток солодкого чаю, змиваючи роздратування, і продовжила вже спокійніше:
— На жаль, я не врахувала цього збою в системі. Не врахувала, що у пересічних читачів може бути настільки викривлене, або навпаки — занадто прямолінійне сприйняття. А мені просто ліньки кожному пояснювати очевидні речі. Тому в популярності є суттєві мінуси: ти більше не можеш просто дуркувати й бути собою без того, щоб хтось не сприйняв це як твій реальний діагноз.
— Пані Магістре, давайте тоді без кокетства, — Робот-журналіст пішов у фінальний наступ. — Чи плануєте Ви переводити Magister Animarum на повністю комерційні рейки? Тобто, чи буде відкрита монетизація Ваших книг, платна підписка на нові розділи, продаж готових романів? Чи цей проєкт так і залишиться некомерційним "кайфом для себе" та безкоштовною терапією для Спецзагону?
Панда вальяжно відкинулася у кріслі. На її пухнастій морді з'явився вираз абсолютного, залізного прагматизму.
— По-перше, монетизація, навіть максимальна, в моєму випадку абсолютно нерентабельна. Щоб вона мене реально влаштовувала як підприємця, мені потрібно наймати команду, дотримуватися жорсткої дисципліни у написанні та публікації, вибудовувати повноцінний бізнес-проєкт, який можна делегувати. Я поки не бачу в цьому жодного сенсу. Але все ж мрію побачити свою книгу Баг: право на душу в друкованому варіанті.
Вона подивилася просто в центральну камеру, і в її очах майнула та сама колишня, небезпечна іскра автора, який контролює свій всесвіт.
— Мені хочеться бути вільною у творчості. Я хочу хоч десь залишити собі право на абсолютну імпровізацію. 
Робот-журналіст швидко проаналізував нові коментарі на планшеті, і його оптика сфокусувалася на Панді з подвійною інтенсивністю: