ЯК ЧИТАТИ ЦЮ КНИГУ (Дисклеймер)

​Краще взагалі не читати)

​Ця книга — не роман і не підручник з «успішного успіху». Тут немає вибудуваного сюжету, продуманої арки героя чи фіналу, де всі живуть довго та щасливо.

​Це — записки на берегах життя. Це те, що «довбануло» в голову авторки в конкретний момент. Це думки, які виникли, бо щось тригернуло.

​Будьте готові до того, що:

​🔸 Тут буває кринжово. Іноді мої роздуми про життя виглядають дивно навіть для мене самої, але я залишаю їх як є — без цензури та спроб здаватися кращою.

🔸 Тут буває занадто «високо». Іноді мене заносить у філософські розмови, мозок видає складні теорії, і я їх не фільтрую.

🔸 Тут є місце побуту та повсякденності.

​ЧОМУ ПУБЛІЧНО ТА АНОНІМНО:

​1️⃣ Свобода висловлювання. Анонімність дозволяє бути чесною перед самою собою. Я можу сказати все це і в реальному житті, але тоді мої стосунки з оточуючими дуже швидко зіпсуються. А мені це не потрібно... принаймні поки що.

​2️⃣ Вивантаження. Ці думки в голові вже настільки набридли, що їх просто необхідно кудись виплеснути. Це як очистити кеш — вивантажити все назовні, щоб звільнити місце для чогось нового.

​3️⃣ Дисципліна та запобіжник від «відкату». Коли переварюєш усе це в закритому форматі, наодинці з собою, завжди є спокуса здатися, згорнути лавочку і знову піти на дно депресії. Бо екзоскелет професії вже майже не тримає. Публічність — це мій спосіб структурувати думки, вона не дає злитися з намічених цілей. Це про відповідальність перед собою, яку вже не вийде ігнорувати.

​4️⃣ Динаміка. Я намітила собі конкретні цілі. Мені важливо зафіксувати ці точки зараз. Через рік я хочу відкрити ці записи й зрозуміти: я реально щось змінила чи так і залишилася просто «картинкою» в рекламі сімейного затишку? Це мій особистий трекер реальності.

​ Важливий нюанс: Ця книга завжди буде висіти в статусі «завершена», але насправді глави будуть постійно поповнюватися. Це живий процес у реальному часі.

​ Це просто фіксація того, як я беру своє життя у власні руки.