Глава 14

Санджар

Туреччина. Стамбул. Місцевий час 19:00

У невеликому холостяцькому будинку побудованому в стилі мінімалізм ходив хлопець й виказував свої думки уголос. Юнак був високий на зріст, широкоплечий, мав смуглу шкіру та чорне, як смола, волосся. Його очі були наповнені скаженістю, люттю та смутком. У них читалося й палке кохання, й люті ревнощі. Тому погляд був суровий. Одягнений він був у джинси й білосніжну сорочку, що робило його шкіру, ще більш смуглою на вигляд.

Аллах, чому так складно зрозуміти цих жінок. Хіба я не правий що хочу захистити її від злих дій чоловіків? Чому вона не розуміє? Ще й погрожує мені розривом. Це все негативний вплив її оточення. Поки моя Розі була тут, поряд зі мною, ми ніколи не сварилися. Вона завжди підкорялася мені. Останнім часом я її не впізнаю. А ці фотографії у соціальних мережах, хіба можна взагалі таке виставляти? Як Розі не розуміє, що я роблю як краще для неї, а вона лише кожного разу робить мене своїм ворогом? Що мені робити? 

Мабуть все налагодиться якщо ми зустрінемося і спокійно поговоримо. Все. Зараз же замовляю собі квиток на найближчий рейс.

Санджар швидко почав збирати валізу. Зателефонував своєму секретарю і попередив про від’їзд. Дівчина була здивована, але нічого не сказала босу. Санжар повідомив про те що повернеться до Туреччини через два тижні.

Взявши свою валізу хлопець вийшов з дому й направився до аеропорту. Під час дороги Санджар забронював собі номер у одному з готелів Риму.

До початку посадки на його рейс залишалось 20 хвилин тому він придбав собі стакан гарячої ароматної кави й направився реєструватися на рейс.

Нарешті Санджар сидів у літаку. На щастя політ триватиме лише дві з половиною години. Тому парубок буде у Римі 23:30. 

Санджар взяв таксі та поїхав до готелю.