Глава 5

Побачивши своє відображенні у дзеркалі, я вирішив що, більше не буду втрачати своє життя через ганебний вчинок Мілани. Завтра починаю життя з нового аркушу, начебто цієї жінки й не було ніколи. Ви не подумайте що я її розлюбив так швидко, ні я і досі її кохаю, але з кожним днем намагаюся забути її. Поки що не виходить. Але я точно не хочу більше бачити у своїх очах той біль та ту розпач. Я хочу знов стати щасливим, чому я маючі такі кошти не маю щастя? Якщо в мене його не має то я його куплю.

Я прийняв ванну, випив келих вина та пішов спати.

Проснувся о 7 годині ранку. Одягнув сірий, як мої будні, костюм поглянув у дзеркало. Звідти на мене дивився сильний цілеспрямований чоловік який має все а чого не має те придбає. І з такими думками я пішов до кафе. Я вийшов з готелю та покрокував сонними вулицями Риму на паралельну вулицю, аби з’їсти найсмачніший сніданок й випити чашку кави.

Кафе має назву «Buon appetito», що в перекладі з італійської означає «Смачного». Я зробив замовлення і дивився на перехожих. Я побачив пару закоханих і подумав невже я так багато хочу? Мені все що потрібно для щастя це кохана та діти. Що я зробив не так у цьому світі, що маючи начебто все, не маю головного - щастя.

Мій погляд зупинився на дівчині, у яскравій сукні жовтого кольору, вона йшла з посмішкою та несла книгу у руках. Її каштанові локони танцювали на вітру, а сонячне проміння лоскотало її обличчя. Яка ж вона гарна, тут я помічаю що вона дивиться у бік кафе у якому сиджу я. Даю собі обіцянку, якщо вона зараз прийде сюди і також замовить сніданок та каву я познайомлюся із нею. Я не можу описати словами те, наскільки я був вражений, коли таємна красуня зайшла у кафе, сіла за столик напроти мене й почала робити замовлення: «Доброго ранку я б хотіла замовити сніданок та апельсиновий сік.». Її голос такий чаруючий. Ах, а вона була так близька, але все ж таки не замовила каву. Раптом вона знов кличе офіціанта й каже: «Вибачте, я передумала можна мені каву, а не сік?». Офіціант киває на знак згоди. І я вирішую що пора почати виконувати обіцянку дану самому собі. Тільки-но я збираюся вставати, як вона встає з-за столику й починає йти у бік дамської кімнати. я вирішив почекати поки вона повернеться. Повернулася через декілька хвилин, і їй якраз принесли їжу. Я подумав, що їй буде не зручно їсти свій сніданок, якщо я зараз почну розмову. Я вирішив зачекати поки вона поснідає. Поки я спостерігав за нею я доїв свій сніданок та вирішив також піти до вбиральні аби згаяти час.

Ви не повірите мені, але коли я повернувся до залу яскрава дівчина вже пішла. Мені стало трохи образливо на самого себе. Який я телепень дочекався, тепер ніколи її більше не зустріну. Я розрахувався й пішов до офісу.

Сьогодні середа, а це означає, що Франческа познайомить мене з своєю заміною. Спочатку я зайшов до свого кабінету, залишив деякі речі, потім навідався до кабінету Ніколи.

Зустрівши друга, я вирішив розповісти йому кумедну ситуацію, яка трапилася зі мною та моїми думками у кафе в ранці. Ніколо зареготав та сказав: «О то брате, воно так зазвичай і трапляється, тільки не встигнеш на одну мить, а все, потяг вже поїхав. Чому ти так тягнув? Потрібно було одразу знайомитися, ах ти, телепень, все думаєш чи буде іншим зручно. Чхати на їх комфорт, треба щоб зручно було по-перше тобі, а не іншим.»

«Можливо ти маєш рацію, бро» - з посмішкою промовив я – «Добре. Годі базікати, пішли до Франчески будемо знайомитися з новим співробітником».

Ми з Ніколою заходимо до кабінету Франчески й моєму здивуванню не має кінця. Франческа розмовляє з…