12 Розділ Іра

 Минув  тиждень після тієї дивної та одночасно спокійної зустрічі з Вадимом.Я справді почувалася в цілковитій безпеці поруч з ним. І була впевнена ,що він не образить.Та минулі досвіди підкидати думку, що все це ширма і всі чоловіки за нею ховаються коли хочуть добитись бажаного. 

 Ми багато говорили. Про все на світі але більше не зачіпали особистого.

Вадим розповів про  дитинство тут у селі зі своєю мамою. Що був великим шибеником і що дуже любив це місце.Та в дорослому віці зрозумів,що тут у нього немає майбутнього, потрібно рухатись.Він поступив і переїхав в місто. Та до мами навідувався,можливо не так часто як хотілось би. 

З ним було легко розмовляти і згадувати дитинство.Так було легко. Цієї легкості я ще ніколи не відчувала.Навіть по при те що я визнала для себе, що цей чоловік дуже красивий,навіть занадто красивий. Такі чоловіки точно не звертають увагу на таких як я.

 Я нескажу, що не вважаю себе красивою,та я сильно невпевнена в собі а ще зі своїми травмами та розчаруванням.Можливо тому до мене завжди тягнуло таких чоловіків які хоті ще більше принизити.А я це напевно і дозволяла.

 Юра цьому приклад. Після останньої зустрічі з ним він подзвонив через кілька днів. Запитав як справи і чи я заїду до нього. Уявляєте?Чи заїду?Він навіть не помітив що образив мене і те що я пішла геть спустошеною. 

Та я на це питання відповіла що вибач Юр,але я більше не прийду і взагалі нам потрібно розійтись. Він розізлився, і кричав.Послухавши трохи я сказала "Бувай"і розірвала дзвінок,думаючи що на цьому крапка.Та Юра напевно думав інакше. 

В п'ятницю після роботи він стояв біля  університету з великим букетом червоних троянд,навіть не здогадуватись ,що такі мені не подобаються.

-Привіт,-широко усміхнувся,і прстягнув букет, -це тобі.Вибач!

-Дякую,але не потрібно було. 

-Ір,я сумую за тобою, а ти такі дурниці та щей по телефону говориш мені,-висунув претензію. 

-Вибач,не хотіла тебе ображати.

-Ти мені поясни, що з тобою, що я зробив не так?

-Юро... ,справді ми різні,тобі потрібно інше і мені також,тож краще на цьому поставити крапку.

-Ти справді думаєш що я тебе відпущу?Ти сильно помиляєшся. Я тебе кохаю,і не збираюся ставити якісь крапки.-випалив він.

-Перестань кричати, мене тут знають, -озираючись по сторонам відповіла йому. 

-Я не кричу, просто намагаюся до стукатися до тебе. Ти чула що я сказав "Я тебе кохаю"

-Ні Юра,не кохаєш.Коли кохають то неображають.

-Та де ти бачила ідеальні стосунки, перестань літати в хмарах. Ідеалів немає.Але я тебе кохаю,чуєш. Навіть таку не ідеальну.

-Юр,ти мене не чуєш,а чуєш тільки себе. Це не кохання ти просто хочеш щоб було по твоєму. Ти навіть не розумієш мене. 

-О справді, це я тебе не розумію, -відповів із сарказмом, -а що ти розумієш про мене?

-Я ж кажу ми різні, з різними інтересами.

-Перестань Іро, йдемо десь посидимо і поговоримо. 

-Вибач мені, потрібно йти,запізнююсь на автобус. 

-Ти знову їдеш в село?

-Так Юр,і наступного тижня, і через, тож немаю часу на особисте життя. 

-Візьми букет, що даремно купляв.-обурено промовив.

-Напевно даремно. 

-Візьми,будьласка. 

-Добре ,дякую, мені вже час. Па.

-До зустрічі Ір.

Я пішла і невідповіла нічого, бо небажала ніяких зустрічей. 

До бабусі добралась вже пізно під вечір. Букет вирішила не брати з собою тому залишила його біля першого пам'ятника який трапитися по дорозі. 

Бабуся вже лежала в ліжку і відпочивала.Я вирішила її не будити.Переодягнулася і пішла на місце де мені завжди добре, де я набираюся єнергії.

Прийшовши туди, вже темніло ,сонце вже зайшло за обрії випускаючи легкі червоні вогники в далені. Краса неймовірна. Довго сиділа, поки не зрозуміла що вже досить пізно, потрібно повертатись до дому. 

 Коли поверталась зловила себе на думці ,що щось таки було не так сьогодні на моєму улюбленому місці а потім згадала що не було там Вадима.

 Ранок прийшов раніше, ніж я очікувала. Хотілось ще поспати.В перше за довгий час я спала добре,спокійно. Мені не снилось нічого,зовсім.Принаймі я непамятаю, а це вже добрий знак. 

 Бабуся вже поралась на кухні, щось готувала. Я одягнулася і вийшла до неї. 

-Добрго ранку бабусю,-поцілувала її в щочку.

-Привіт люба.Виспалась?

-Так,дуже добре. -відповіла усміхаючись.

-Це добре, мені подобається коли ти усміхаєшся.

-Мені також бабусю.А що ти готуєш?

-Так ось яблучний пиріг вирішила спекти, ти ж його любиш.

-Обожнюю.Тобі допомогти?

-Хіба що піди в курник і подивись чи яйця кури нанесли,то принеси якщо є.

-Добре,-і подалась на двір.

 Ранок був сонячним та теплим.Вже було зрозуміло що день буде доволі жарким.

 Я жвидко впоралась із бабусеним завданням і повернувшись допомогла їй з приготуванням.А пізніше ми поснідали і я пішла з нею полоти грядки. Вона і слухати нестала мене коли її відмовляла не йти.Сказала що і так нічого не робить, а от колись тримала велику господарку,а зараз що ,кури та кілька грядків на яких росли овочі.Навіть картоплі бурчала що не посадили цього року хіба лише трошки. 

Так ми до обіду були зайняті а потім пішли на обід, бо вже обидві проголодалися.

-Що там в тебе на роботі Іринко?

-Все добре бабусю,ти знаєш що я люблю свою роботу.

-Так ти в мене дуже розумна,як колись був твій тато,та зараз сама знаєш.

-Та розумний він і досі ,просто холодний.

-Такий був і його тато.

-Можливо,я його не пам'ятаю, -відповіла бабусі.

-Знаю сонечко, його не стало, коли ти ще була маленька. 

-Бабусю..а ти кохала діда?

-Чи я кохала?Та я без нього жити не могла.Він був чудовий але був холодний, проявити почуття йому було важко, але мене він також кохав,в нас вийшов чудовий тандем,-із сумом в очах розказувала бабуся.

-А що таке кохання?І як ти зрозуміла що кохаєш?

-Ой дитино ,кохання, в наші часи вимірювати по другому. Не б'є значить любить,не п'є- то вже скарб. А мій Тарас був розумний і не пив то всі мені і заздрити,казали що я його приворожила.А він мені сказав ,що коли мене побачив то ніби його шарахнуло, закохався з першого погляду. Ти знаєш а я не вірила,але він так гарно залицяння ,що в мене не було шансу не закохатися.Я його полюбила за вчинки,за розум.А ще він був дуже красивий, та тоді на початку я незважала це плюсом,скоріше мінус, бо думала що він ще той бабник.