11Розділ Вадим

 Після того вечора як я побачив Іру минув майже тиждень. Я довго прокручував все що сказав тобі і що говорила Іра.Тепер я точно знав що мене тягне до цієї жінки не просто в сексуальному плані а як до важливої людини у моєму житті. Мені хочеться оберігати її,обіймати ,цілувати, розмовляти і навіть мовчати.

Ці паузи які були у нашій розмові вони не давили і не робили ніяковості ситуації.Це ніби так і мало бути,ті паузи давали нам більше, усвідомлення що тут і зараз не потрібно прикидається, що ми такі як є,і знаєте що я зрозумів, що все що було в моєму житті помилки ,падіння це був мій шлях мій досвід. Тепер я чітко усвідомив що хочу відчути ті почуття які так випадково зародився. Одна випадкова зустріч і все змінилось для мене для мого сприйняття життя і взагалі жінок .Ця жінка породжувала у мені відчуття які я досі ніколи не відчував. Я почувалася щасливий тільки від того що вона зараз сидить біля мене. 

Ми ще довго сиділи, розмовляли.Іра розказала що вона викладає англійську в університеті, що їй дуже подобається її робота.Коли я запитав в якому університеті вона працює то був здивований бо в цьому самому навчається мій син Артем,правда на факультеті фінанси та аудит, але англійську теж вони мають.Але виявилося що фінансистів вона не веде.

 Ми домовилися зустрітися на наступний тиждень у суботу на нашому місці, і я з нетерпінням чекав суботи. 

 Друзі поїхали на наступний день після обіду. Бо всі спали до обіду. Найперше прокинувся Кирило, як виявилось він ночував з Ірою у моїй кімнаті. Я повернувся пізно тому ліг у вітальні. 

 Кирило коли прийшов то не виглядав щасливим,я вирішив запитати що з ним.

-Ну як відпочив?

-Та нормально. -все що відповів друг. 

-Я так розумію що ти був з Ірою?-вирішив не ходити кругами. 

-Щось таке. 

-А де радість?

-А що тут радіти?Я в перше зрадив Лені.-якось з розчаруванням відповів.

-Але ви розійшлися?Хіба це можна назвати зрадою?

-Незнаю.Та я чомусь почувався так. 

-А що сталось, чому ви розійшлися?-запитав я.

-Бо я вирішив що в наших стосунках потрібні зміни. 

-Які?-неміг зрозуміти до чого він хилить. 

-Зробив пропозицію.

-Оо,я незнав,що ти робив пропозицію,і що?

-Вона відмовила,і зібрала речі та пішла від мене. 

-Що?-здивувався я.

-Так,приставляєш, я теж таке запитав.

-В сенсі я нерозумію?Чому?

-Та як би я знав.-розчарування просто вивалювалось з нього. -Вона сказала, що зі мною не бачить майбутнього. 

-Та ти самий відповідальний з нас,а ще вірний, чи я щось не знаю. 

-Вже ні.

-А ти про це.Ви не разом тож не картай себе. 

-Я знаю, просто думав ,що Лена це назавжди. Ти знаєш як я її кохаю.Незнаю чи ще когось колись покохаю. 

-Кирило,я ненайкращий порадник,в самого проблем хоч відбавляй, та думаю, що ти це даремно себе гризеш. Так складається і якщо вона пішла після пропозиції то ніколи не кохала тебе. 

-Знаю,я думав ,що мого кохання вистачить.

-Невистачить!Та ти не падай у відчай, ще все буде добре. 

-Ти думаєш?-поглянув на мене.

-Я впевнений!-відповів відразу, -ти скажи як тобі Іра?Аа?

-Все супер, гаряча жінка!Та не та.

-Ми не завжди зустрічаємо тих відразу, але повір я був у шлюбі то можу сказати впевнено,треба двох для стосунків, щоб були один для одного. А однієї людини яка любить недостатньо. 

-Ти правий. Та напевно мені просто потрібен час. -погодився Кирило. 

-О привіт хлопці, вже виспались,-Іра вийшла з кімнати і попрямувала до Кирила,-Доброго ранку котику,-поцілувала його, -ти чого втік від мене?

-Неспалось,а ти виспалась?

-Не дуже, -кокетливо відповіла,-хтось не давав спати. -підморгнула йому, тоді обернулась до мене, -а ти куди пропав?

-Я гуляв,-відповів їй,-але виспався добре. 

-Ну хоч хтось виспався.Коли ми поїдемо?-а це питання прозвучало для Кирила.

-Ну зараз проснуться Саня з Софією,то поїдемо. -відповів їй Кирило. 

-Вже.-усміхнулась вона. 

-Що вже?-незрозумі її Кирило. 

-Проснулись вже, схоже Саня ще той пустунчик,добре я тоді в душ, приєднатися?-знову до Кирила.

-Ні іди,-відмовив їй.

-Шкода,-надула губки і пішла. 

Після цього справді вийшов Саня,весь такий щасливий і повний енергії. 

-Доброго ранку,а чому такі кислі?-запитав нас.

-Та ні все супер, -відповів йому. 

-Дякую що запросив,якщо не проти ми б ще приїхали. 

-Та приїжджайте, -знизив плечима, -я не проти. 

-А де ти пропав вчора, ми сумували,-зашкірився Саня.

-Та бачу як.-відповів теж з усмішкою. 

-Ну на другий раз привеземо і тобі когось. 

-Дякую,за щедрість, та я непотребую.

-О ,а де подівся наш Вадим,підмінили чи що?Братан що з тобою, невпізнаю тебе зовсім, -невгамовувався Саня.

-Все добре, просто вже наситився тим усім,-мав на увазі дівчатами і все таке. 

-Ти що закохався тут у якусь сільську кралечку,-насміхася він.А мене це розізлило. 

-Сань давай без цих своїх жартів,-намагався звучати максимум спокійно, та здається це прозвучало трохи підвищеним тоном.

-Добре добре не кипятись,-підняв руки в повітрі жестом згоди.

-Я не кипячусь,просто мені такі підколи не подобається. 

-Окей зрозумів, будемо збиратися. 

 Так вони і поїхали, а я трохи почувався пригнічений. Незнаю через що.Можливо його слова зачепили,а можливо щось інше. Та я точно знав що я отримав того вечора щось більше ніж вони.Бо справді десь і наситився жіночою ласкою.Та од душа хотіла тепла а тільки через тілесні потреби його не отримаєш,це я вже точно знаю. 

 Тиждень знову минув у постійному русі.Будинок йшов до завершення, та ще лишались невеличкі поправки а також прибирання та вивіз будівельного сміття.

Володя як завжди і в цьому допоміг.Сказав що закличе людей на допомогу. У п'ятницю на моє подвіря заїхала групова машина і з неї вийшов Володя і ще один чоловік та з виглядом я б сказав що  хлопець.

-Привіт Вадиме,як і обіцяв підмогу привіз,-радо повідомив Володимер.