Не озирайся

На Волині в селі Барвінок проживала дівчина Анастасія скорочено її називали Стася.Вона жила разом із бабусею тому, що її батьки загинули в автокатастрофі. Вона переїхала до бабусі коли її було шістнадцять років.

-Дитинко, закінчуй писати свою книгу краще допоможи мені по господарству. Я вже старенька нічого не можу, говорила баба Саша з сумом в голосі.

-Бабусь якщо я не буду писати книги я не зможу заробити гроші на проживання. Добре що треба зробити ?- якщо чесно робити нічого не потрібно як ви там кажете це пранк. Тебе друзі твої чекають біля хати. Це, мабуть, по твоєму святу яке відбудеться завтра.

- я дійсно забула, що домовилася з ними зустрітися сьогодні. Дякую тобі бабусь дівчина взяла рюкзачок на плечі й поцілувавши бабу Сашу у щічку дівчина вийшла із будинку.

-Ми вже тебе зачекалися знову писала свої книги ?- промовив хлопець дівчини якого звати Дмитро. Вони почали зустрічатися коли дівчині було сімнадцять, а хлопцю вісімнадцять. Їх познайомила подруга Стасі її було звати Віка.

- ти вже вирішила де відсвяткуєш свій день народження ? Якщо ні, ми як хороші друзі подумали за тебе і ти не будеш проти провести свій день народження біля озера ? Воно знаходиться в лісі біля нього красива поляна тобі пощастило, що твій день народження літом.

- звісно не проти, я обожнюю природу. Коли збираємося ?Ми поїдемо на машині Діми, так?- так, ми завтра по тебе заїдемо - промовив Діма і поцілував свою дівчину в носик.

- котику чому ти мене не поцілуєш ?- говорила Віка до свого хлопця Віті.- не на людях в дома хоч зацілую, але не зараз добре ?- і обійняв свою кохану дівчину.

- добре, Стась ми будемо іти нам потрібно підготуватися, Дім ти з нами - промовила Віка і повела Вітю в сторону магазину.

-Я Настя піду, завтра побачимося - Діма побіг наздоганяти друзів. День пройшов не помітно для дівчинки, вже була темна ніч і Стася лягла спати. Їй снився сон що вона була в лісі.Бачила величезний, темний будинок раптом у вікні промайнула тінь, дівчина відчула що хтось стоїть за її спиною вона хотіла обернулися, але завмерла почувши голос.

- не обертайся, не смій, ще рано. Я так тебе довго чекала, моє дитя.Стася прокинулася в холодному поту.Хтось постукав у двері й відчинив їх. В кімнату увійшла бабуся привітала іменинницю і подарувала їй медальйон.

-Дякую тобі бабусю - і дівчина обійняла Сашу.

- вставай твої друзі чекають на тебе.Олександра забравши дещо з шафи вийшла з кімнати.Дівчина вдягнула плаття в чорно білий горошок і медальйон який подарували їй сьогодні, рюкзачок на плечі й вийшла з будинку.

- вітаю тебе Стасю з днем народження - промовили одночасно друзі.

- дякую, ну що поїхали в ліс?- звісно сідайте у машину, іменинниця не може довго чекати.Промовив Діма і з усмішкою відкрив двері Насті, щоб вона сіла в машину.В автомобілі всі мовчали дівчина думала про свій сон дивлячись у вікно.

                                                                         ***

Вони приїхали швидко, дівчата розкладали речі які були в багажнику, хлопці будували намет.Вітя вирішив піти по гілки в ліс для багаття вже все було готово, але хлопець не повертався.

-Чому котика так довго нема, може щось сталося йду пошукаю - Віка хотіла йти шукати його, але її зупинив голос Стасі.

- Ні ми йдемо всі разом правда Діма? Не хочу залишати тебе одну я впевнена з ним все гаразд просто може захопився збиранням гілок.

- Так, краще бути разом. Я також думаю він хоче перед тобою показатися сильним і мабуть, несе тонну гілок - сміючись промовив Дмитро. Друзі вирушили до лісу вони гукали Вітю дивилися по сторонах і раптом Віка знайшла розірвану сорочку Віті.

-Ви це також бачите? - вона присіла біля одягу коханого і притулила її до грудей і плакала без зупину.-Віка можливо це не його сорочка. Говорила Стася і присіла біля подруги. Вікторія показала клаптик кошулі на якій було вишито "Моєму коханому Віті "і ще сильніше почала плакати й з криком обвинувачувати Настю.

- це ти винна ! Якби не твоє клятий день народження він залишився живий ! Дівчина з агресією накинулася на подругу тільки зараз Дмитро відійшов від шоку і відкинув Віку від Насті.

- вона права це я винна як би не мій день народження Вітя був живий.- Віка забула сказати що це її була ідея їхати до озера, а не твоя ти не винна чуєш ? Він можливо живий, а ти накинулася на неї. Останні слова промовив Дмитро які були адресовані Вікторії.Вона підвилася і припинила плакати.- може ти правий, Настя вибач.

-Нічого я тебе розумію, впевнена він живий продовжуємо шукати! Стася взяла за руку Діму, щоб приховати свій страх, але Дмитро відчув що її рука труситься.Він нахилився до вуха дівчини й промовив пошепки.

- Нічого не бійся я з тобою.Стасю ці слова трохи заспокоїли.Віка яка йшла ззаду парочки й почула ці слова їй стало ще гірше.Година була друга дня, друзі почули голос Віті вони помчалися на його крик. І побачили темний, величезний будинок- побігли чуєте він там - швидко говорила Віка їй як найшвидше хотілося знайти й побачити його, що він живий і неушкоджений.

- я не піду в цей будинок, навіть не просіть. Дівчина побачила у вікні силует людини яка швидко зникла

-Ні ти маєш туди піти якщо ти будеш зі своєю родиною тоді вони повернуть мого коханого !Віка схопила Стасю за руку і поволокла дівчину до будинку. Діма дивився і нічого не робив ніби ним хтось керував. Стася кричала йому.

- допоможи, благаю тебе Діма! Ось дівчата вже біля будинку і Дмитро промовив.

- вибач я слухаюся тільки її й зник в гущі лісу. Дівчина тільки зараз помітила, що надворі дуже швидко потемніло. Віка стукає три рази у двері й вони відчиняються й Анастасію закидають в темний коридор.

-Скажи чому? Дівчина заливалася сльозами від того, що її зрадили близькі люди яким вона довіряла.

- ти їм потрібна, прощавай.Сказала Вікторія перед тим як зачинити двері в будинок.

- що, кому я потрібна ? якій ще родині ?