Операція Хурма

У густих лісах Маньчжурії, далеко від сторонніх очей, кипіла робота. Японські інструктори, фанатично віддані імператору, тренували " російські загони " , і загони оун перетворюючи вчорашніх селян та інтелігентів на кшталт солдатів. Їх вчили говорити правильні слова, зображати страх і розпач, переконливо брехати про звірства радянської влади.

Кожному видавалася ретельно продумана легенда, підкріплена фальшивими документами та особистими речами, нібито відібраними під час втечі.

Серед цих новоспечених виділявся Іван, колишній офіцер Білої армії. чия ненависть до більшовиків була випалена на серці. Він жадав помсти за смерть сім'ї. Іван вірив, що співпраця з японцями – єдиний спосіб скинути ненависний режим. Він був готовий на все, щоб побачити Москву в руїнах.

Їм пропонували щедре фінансування, зброю та політичну підтримку в обмін на лояльність та готовність до активних дій проти радянської влади. Степан, молодий та амбітний націоналіст, бачив у цьому шанс здійснити вікову мрію про незалежну Україну. Він був готовий прийняти допомогу від будь-кого, аби звільнити свій народ від московського ярма.

Тим часом, перші "російські загони" та загони оун почали просочуватися через кордон. Вони з'являлися в прикордонних селах, розповідаючи несамовиті історії про голод, репресії та безправ'я. Місцеві жителі, змучені колективізацією та розкуркулюванням, слухали їх із співчуттям та недовірою.

Напруга наростала з кожним днем. Світ стояв на порозі війни, а в тіні розгорталася складна та небезпечна гра, в якій долі мільйонів людей були лише пішаками в руках безжальних стратегів. Результат цієї гри залежав від того, хто виявиться хитрішим, сильнішим і відданішим своїм ідеалам.

І ось настав травень 1941 року. Гітлером скоєно напади на СРСР. До кінця літа Москва впала. Загони російських та українських націоналістів почали діяти.

Перейшовши кордон, вони захопили кілька міст. Після попросили допомоги у Манджоу – Го. Японією, руками уряду Манджоу-Го, було надано допомогу. Перебуваючи в паніці, після падіння Москви, червоноармійці не змогли чинити опір.

Здавалося настав довгоочікуваний мир. Кожен отримує своє. Але росіяни не збиралися терпіти Українську державу. Після перемоги над більшовиками направили свою зброю проти вчорашніх союзників.