Термінове замовлення

Елсі зняла захисні окуляри і, відкинувшись на спинку крісла, струснула каштановим волоссям. З її голови спав зелений обідок. Від цього дівчині стало ще легше. Тринадцять годин поспіль просидіти над замовленням з перервами на одну лише каву! Зазвичай Елсі робила розминку кожні дві години. Іноді виходила в сад, вночі  ̶  на дах. Але не цього разу.

«Варто відправити Шацькому лист подяки»,  ̶  подумала дівчина і усміхнулася стелі.

Саме завдяки бажанню поменше згадувати про колишнього в ній проявилися такі чудеса посидючості та працездатності.

Щоправда, і замовлення виявився напрочуд цікавим  ̶ програма для захисту персональних даних користувачів соціальної мережі "SG" (Stars Generation). Те, що Білий Капелюх, шеф Елсі, доручив цю справу саме їй, було величезною удачею  ̶ один лише аванс, який внесла "SG" перевищував стандартну повну оплату вже готового замовлення в чотири рази. Дівчина вимкнула ноутбук, пройшлася по кімнаті, зупинилася біля вікна. За густою зеленню платанів вже золотився світанок. Елсі згадувала свої минулі роботи: всі, як одна, програми, які їй доводилося писати, працюючи на корпорацію «SecreQ», були «щитами». І за п'ять років ще ні один її «щит» нікому не вдалося пробити. Тому їй і попалася така жирна риба, як "SG".

«Я це заслужила»,  ̶   сказала дівчина своєму відображенню у віконному склі.

Ця фраза вбудувалася у пам'ять Елсі університетською програмою з психологічної підготовки, і дівчина повторювала її собі досить часто.

Переводячи погляд з платанів, які все більше заливало сонячне світло, на лілові троянди, висаджені півколом навколо мініатюрного фонтанчика, Елсі майже вдалося відчути абсолютне самовдоволення і спокій, але тут пролунав божевільної гучності сигнал смартфона:

«Час снідати»,  ̶  повідомляли зелені літери на екрані.

̶  Справді, пора б,  ̶  відповіла вголос дівчина і відключила сигнал.

На кухні, як і в усьому будинку, вона вчора навіть не закрила вікна. Щастя, що до найближчих сусідів  ніяк не менше половини кілометра. А з південної сторони взагалі був схил, який спускався до Чорного моря. Сонячне світло безперешкодно проникало і наповнювало увесь будинок. А, разом з тим, і розганяло втому Елсі. Та, про всяк випадок, вона оминала поглядом широкий велюровий диван у вітальні, коли проходила повз нього. Єдиним місцем, куди не проникали промені, був підвал, він же  ̶  комора, де зберігалися старі девайси. Зберігалися вони там тому, що стан у них залишалося умовно робочим. І, оскільки жоден з них не підключений до інтернету, вони були найкращим місцем, щоб ховати нові розробки. Звичайно, ноутбук, за яким тепер працювала Елсі, до мережі теж не підключався ̶  з огляду на свою діяльність дівчина була ще тим параноїком. Адже навіть такі грандіозні «щити», які створював її колишній наставник (і не лише) Шацький, як виявилося, можна крекнуть. А це страшний удар, в першу чергу фінансовий, і для творця «щита» і для корпорації, під чиїм ім'ям він був проданий. Цього разу репутація «SecreQ» не постраждала  ̶ замовник зламаної програми зажадав тільки фінансової компенсації і погодився на нерозголошення. Але Шацького все одно звільнили, попри дванадцятирічний стаж бездоганної роботи. Втім, Елсі анітрохи його не жаліла. Навпаки, вона з усіх сил намагалася боротися із сильнезним бажанням ненавидіти цього чоловіка.

«Ненависть руйнує ваші творчі здібності»,  ̶ ще одна фраза з психологічної підготовки студентів проскочила червоним шрифтом у неї в голові.

Дівчина глибоко вдихнула і видихнула, постояла кілька секунд із закритими очима. Потім підійшла до холодильника й почала шукати в ньому щось гідне звання «сніданок».

Коли Шацький жив у неї, в холодильнику не бракувало свіжих продуктів. Він був страшенно педантичний в усьому, і в їжі зокрема. Зважував на кухонних вагах порцію кожного продукта аби не з'їсти зайвого, але й не мати дефіциту найважливіших елементів. Без нього Елсі довелося скачати собі додаток, який би нагадував їй хоча б поснідать. 

Елсі боляче вщипнула себе за руку, щоб відігнати нав'язливі думки про Шацького. Але надовго це не могло допомогти  ̶  куди не глянь  ̶  все нагадувало про нього. Він збирав її кухонні меблі, допомагав вішати гардини, всі молоді дерева і троянди в саду  ̶  теж його рук справа.

Впоравшись із яєшнею і двома помідорами, Елсі відправилась в душ, дорогою натиснувши кнопку в коридорі, яка включала полив саду. В душі, після гарячої води, довелося облити себе холодною  ̶  в'ялість після безсонної ночі ніяк не минала. Зате від такого контрасту температур дівчина відчула себе в рази живішою. Хотілося якомога швидше відвезти виконане замовлення, почуття гордості за свою роботу підганяло її зсередини. Звичайно, Білий Капелюх сам особисто завжди перевіряв всі програми і в ста відсотках випадків зі ста знаходив місця, які здавалися йому слабкими. На те ж він і керівник, більше того  ̶  єдиноосібний власник «SecreQ». Але доопрацювання  ̶  справа дріб'язкова, в порівнянні з тим, щоб народити основу. Елсі одягла сонячно-жовту сукню до колін  ̶  в ній вона ще не з'являлася в офісі, заплела волосся в ажурну косу. Білий Капелюх страшенно дратувався при вигляді розпущеного волосся у жінок і неголених облич в чоловіків. Сам він завжди був гладко виголеним і коротко підстриженим, можливо, тому й виглядав значно молодшим за свої сорок вісім років. Надворі ж його можна було зустріти в білому капелюсі у будь-яку пору року. Елсі хотілося, щоб цього ранку ніщо не зіпсувало настрій керівника.

Помаранчевий електромобіль вітально моргнув фарами, коли дівчина приклала великий палець правої руки до маленького екранчику на його дверцятах. Пізнавши відбиток, авто відчинило дверцята, відключилось від зарядки, дочекалось, поки Елсі всядеться на сидіння і задасть напрямок, після чого увімкнуло двигун. Повільно виїхавши кам'яною під'їздною дорогою на трасу, дівчина встановила більшу швидкість, увімкнула радіо, і понеслася до скляної вежі «SecreQ», яку було видно здалеку.