Розділ 16

Літак приземлився в Іспанії. Катя з Єгором без жодних проблем дісталися до готелю, розташованого в місті Кадіс, на півдні країни, на берегах Атлантики. Катю вразила краса міста й атмосфера самої Іспанії. Це була її перша подорож за межі України, і вперше вона летіла літаком. Емоції переповнювали її настільки, що їй просто не вистачало часу на з’ясування стосунків із Єгором.

А втім, які ще могли бути з’ясування? Вона тепер знала про нього все: хто він, що він, який має вплив і можливості. Перед нею не просто чоловік, а людина, яка вміє бути доброю, але й здатна йти напролом заради досягнення своїх цілей. І попри все це, Катя продовжувала його кохати. Її тіло й досі згорало від бажання опинитися в його обіймах. Почуття виявилися сильнішими за розум. Так, це і є кохання. Усвідомлюючи це, Катя поступово знову розслабилася в присутності Єгора. Їй навіть знову захотілося, щоб він почав виявляти до неї увагу.

Єгор удавав, ніби ще ображений через те, що вона вважала його монстром, готовим на все заради своєї мети. А хіба це не так? Так, але не настільки. Він ніколи не думав ані про вбивства, ані про насильство. У бізнесі він керувався власними правилами й виробленими роками методами. Вони давали йому змогу залишатися на вершині й володіти однією з найбільших агрохолдингових компаній. Але жодного криміналу, як гадала Катя, у його справах не було. Він хотів, щоб вона це зрозуміла, але доводити нічого не збирався.

Його приїзд до Іспанії був не лише виконанням прохання бабусі. У нього був і свій прихований план. Ще два дні тому він був упевнений, що Катя погодиться, але зараз у нього з’явилися сумніви. Та втрачати надію — не в його стилі. Він ще встигне довести Каті, що гідний її.

Єгор не раз бував в Іспанії та інших країнах — і по роботі, і на відпочинку. Він добре знав англійську й німецьку, а також непогано володів іспанською.

— Ти мене не перестаєш дивувати, — Катя не втрималася від захоплення. — Знаєш мови!

— Якось же треба спілкуватися з іноземними партнерами, — Єгорові було приємно чути її слова. — Та й ти добре знаєш англійську.

— Дякую… — Катя зніяковіла, а тоді невпевнено додала: — Влаштуєш мені екскурсію містом, як нещодавно в Києві? Там ми теж грали закохану пару, і це… Одним словом, історія повторюється.

— І це що? — запитав Єгор, уважно на неї дивлячись. — Можеш не відповідати. А на екскурсію підемо одразу після заселення в номер, який для нас забронювала бабуся.

Єгор помітив, як Катя збентежилася, тож поспішив її заспокоїти:

— Не переживай, я спатиму на підлозі.

— Не треба на підлозі, — набравшись сміливості, відповіла Катя. — Можеш лягати на ліжко, але…

— Я не доторкнуся до тебе, поки ти сама цього не забажаєш і мене про це не попросиш. І попри те, що іноді ти думаєш про мене не найкраще, я все одно згораю від бажання тебе зараз поцілувати.

— Єгоре, може, вже зайдемо до готелю? — Катя ухилилася від теми. — Люди починають дивитися на нас і не розуміють, чому ми так довго стоїмо при вході.

— Не забувай, що ми повинні розігрувати закохану пару, яка приїхала на романтичний відпочинок, — Єгор узяв її за руку. — Відтепер я називатиму тебе «моя дівчинка».

— А як мені тебе називати? — запитала Катя.

— А як би ти насмілилася? — він усміхнувся, бачачи її розгубленість. — Не знаєш підходящих слів?

— Я й надалі звертатимуся до тебе просто «Єгор».

— Головне, щоб не «Єгор Тимофійович», — пожартував він, і вони разом зайшли до готелю.

Виявилося, що вікна люксового номера, заброньованого Анастасією Іванівною, виходять на найбільший пляж Кадіса — Плайя-де-ла-Кортадура. Кадіс — один із найпопулярніших курортів Іспанії, місто з безліччю історичних і культурних пам’яток, нескінченними пляжами та захопливими морськими пейзажами.

— Я ще ніколи в житті не жила в такому розкішному номері, — Катя не могла стримати свого захоплення.

— Я впевнений, ця поїздка запам’ятається на все життя, — Єгор бухнувся на величезне двоспальне ліжко. — Через пару хвилин я покажу тобі місто, а ще ми зможемо скупатися та позасмагати на пляжі.

— Незважаючи на вересень, погода тут спекотна, — зробила висновок Катя. — Але, Єгоре, не забувай, що ми приїхали сюди не відпочивати, а виконувати важливу місію. Треба подумати, з чого почати.

— Катю, ми вже почали, — Єгор сів на ліжку. — А ще я думаю, що нам варто зблизитися з господарями цього готелю й за дружньою бесідою спробувати дізнатися, чи справді тут проживали біженці у 1917 році. Зараз я йду в душ, а потім нарешті прогуляємося.

— Добре, — Катя не могла спокійно спостерігати, як роздягався Єгор. Її накрила хвиля збудження, і вона заплющила очі.

Вже за двадцять хвилин Єгор із Катею йшли вулицями Кадіса, розглядаючи будівлі різних архітектурних стилів. У цьому місті справді можна було насолодитися величною старовинною архітектурою, середньовічними храмами та вежами. Особливо вражала краса Кафедрального собору. Кадіс — це історія і сучасність, які гармонійно доповнюють одне одного в кожному будинку, кожному об’єкті, роблячи місто унікальним.

Після прогулянки Катя з Єгором зайшли до ресторану. Основу місцевої кухні складали морепродукти, хамон, оливки. Насолоджуючись смачною їжею, вони жваво обговорювали місто, незважаючи на втому. Нарешті, після насиченого дня, вони повернулися до готелю й, щойно опинившись у ліжку, відразу заснули.

Прокинувшись уранці, Катя не застала Єгора в номері. Вона припустила, що він, мабуть, пішов збирати інформацію у господарів готелю. Навіть найменша зачіпка могла стати в пригоді. Катя вірила, що його знання мови та вміння вести розмову допоможуть у цій справі. Вона неабияк сподівалася, що Єгор повернеться з гарними новинами.

Катя не поспішала вставати. Хотілося ще трохи поніжитися й подумати про Єгора. Їй було добре поруч із ним. Ці мандрівки ще більше їх зближували. Завдяки знайомству з Єгором вона побувала в Києві й тепер — в Іспанії. Колись вона й уявити не могла, що отримає таку можливість. Завжди вважала, що далі маєтку їй не судилося поїхати. Хіба що в Бердянськ, до Азовського моря, адже вони жили в Запорізькій області.