Епілог

Ілля.

Ми з Іванкою не бачились вже півтори року. Але наше кохання не згасло. І ніколи не згасне! Ми кожен день розмовляємо, без виключень. Я їй дзвоню, коли у мене глибока ніч. А у неї в цей час вечір. І вона якраз приходить додому. Я дуже чекаю її кожного дзвінка. Я скучив за нею, так само як і вона за мною.

Я чекаю коли вона повернеться з Америки. В Америці вона живе у Сіетлі. І каже, що добре там жити. Але все ж Україна їй подобається більше. Тому коли у неї закінчиться навчання, вона зразу приїде... прилетить до мене. Вже чекаю цього моменту. Вона кожен раз розповідає як пройшов у неї навчальний день. Перший місяць вона розповідала, яка там жахлива погода. Ну як жахлива. У Сіетлі практично завжди йдуть дощі. А взимку немає снігу. Зараз каже, що звикла до такої погоди, але сумує за снігом, так сказати. А у нас сьогодні якраз випав сніг.

Іванка повинна вже сьогодні приїхати додому до мене. Ми думаємо, що коли вона повністю повернеться в Україну розписатись. Ну, як думаємо, я їй збираюсь зробити пропозицію, сподіваюсь вона не відмовить. Зараз вже вечір. Я приготував декілька страв і залишив їх і накрив стіл на кухні. А сам поїхав у аеропорт “Бориспіль”. Так, я переїхав зі Запоріжжя у Київ. Я не зраджую своїм принципам і звичкам, тому як завжди купив букет троянд. Я стою у залі очікування і все дивлюсь на годинник. Літак вже приземлився і я скоро побачу свою балерину. Люблю її дуже. У зал почали виходити пасажири того літака. А Іванки все немає і немає.

За декілька хвилин я побачив мою балерину, мою білявку. Вона йшла та посміхалась. Коли вийшла зразу побачила мене. І побігла до мене і за собою везла свою рожеву валізу. Вона підбігла до мене. Не сказавши ні слова, кинулась у мої обійми. Я її обійняв дуже міцно. І я не знаю скільки ми так простояли. Вона подивилась на мене. У неї світились очі, так само як і у мене.

- Привіт, сонечко

- Привіт, коханий — ми почали цілуватись. Нарешті я відчув її солодкі і ніжні губи. Відчув запах її парфум. Вона його не змінила.

- Я скучив — прошепотів я їй на вухо

- Я теж скучила — я дав їй букет квітів

- Це тобі, тримай — я посміхнувся

- Ммм.. як приємно — вона мене поцілувала у щічку

- Поїхали додому — я взяв її валізу у ліву руку. А правою рукою тримав її руку... ніжну руку. Ми сіли у таксі, яке я викликав, коли побачив Іванку. І поїхали. Вона ні разу не була у цій квартирі, бо я переїхав після того як вона полетіла в Америку. Ми доїхали до дому. Я заплатив і ми вийшли з машини. Зайшли у будинок. І піднялись на третій поверх пішки. Тому що у будинку немає ліфта, я живу у п’ятиповерховому будинку. Ми зайшли у квартиру.

- Ммм... як тут смачно пахне

- Голодна?

- Так — ми зняли верхній одяг. Пройшли у ванну кімнату і помили руки.

- Проходь на кухню — Іванка пройшла на кухню. І подивилась на стіл.

- Ти сам все готував?

- Авжеж, сідай — ми сіли за стіл. Я відкрив вино і налив його у келихи. І ми випили по ковтку. А потім почали їсти. У мене цілий день у кишені джинсів лежить каблучка. Цілий день думаю, які слова казати. Що саме казати. Я подивився на Іванку.

- Ілле, ти щось хочеш сказати? — вона посміхнулась

- Так — я встав зі стільця. Підійшов ближче до Іванки. Вона теж встала зі стільця. У мене з голови повилітали всі слова, які я думав їй сказати. Іванка в цей час дивилась на мене. Я став на одне коліно.

- Виходь за мене — Іванка закрила рот руками.

- Я згодна — сказала вона. Я встав і одягнув їй каблучку на безіменний палець правої руки. А потім почали цілуватись. Я її міцно обійняв, а вона заплигнула на мене. І який вже там обід. Я поніс її у спальню. Поклав на ліжко і ми пристрасно почали цілуватись.

Іванка.

Моя голова лежить на груді у Іллі і я розумію, що я вже дома. Я з Іллею. Нарешті моє навчання в Америці закінчилось і я буду завжди поруч з моїм коханим. Сподіваюсь, що ніякі обставини нас більше ніколи не розлучать.

Я розумію, що мені доведеться звикати жити не самій і взагалі освоїтись у цьому місті. Це ж все таки не Запоріжжя, а Київ.

А ще тепер ми у новому статусі. Не як хлопець та дівчина, а як наречена та наречений. Не очікувала, що сьогодні Ілля зробить мені пропозицію. Зовсім не очікувала.

Я не знаю чому, але у мене потекли сльози. Вони текли мимовільно. Ілля подивився на мене.

- Іванко, що таке? Щось не так?

- Все так, все добре... Ілля я така щаслива... щаслива, бо ти поруч

- Так, я теж щасливий, бо моє щастя вже поруч зі мною — він обійняв мене міцніше.

- Люблю тебе... безмежно

- Я теж тебе люблю безмежно — сказав він — сподіваюсь нам не прийдеться розлучатись більше ніколи. Хочу тебе бачити кожну мить біля себе

Я притулилася до Іллі і закрила очі. Я знову відчула себе у повній безпеці, як це було раніше. Я здається заснула. Втомилась сильно. У мене була одна пересадка. Спочатку з Сіетлу у Нью-Йорк, а потім з Нью-Йорка у Київ. Прямих рейсів не було... на жаль. І чекала я у Нью-Йорку наступного літака шість годин. Не знала, що робити. Гуляла весь час по аеропорту.

Прокинулась я від голосу Іллі.

- Балерино, прокидайся — він погладив мене по волоссю. Я відкрила очі і повернулась до нього. Я побачила, що на тумбочці стоїть таця з двома чашками кави — я приніс каву — сказав він тихо, наче хтось ще спить.

- Як приємно — я посміхнулась. Ілля дав мені чашечку з кавою і собі взяв. Ми почали пити.

- Сонечко, що робити будемо сьогодні?

- У тебе сьогодні вихідний день?

- Так, тому я сьогодні весь твій — я почала сміятись — як на рахунок погуляти по Києву? Чи хочеш відпочивати?

- Я не проти погуляти, — я так подумала, що відпочити я ще встигну, а ось по Києву погуляти хочу саме сьогодні — куди підемо?

- Ти у цьому місті вперше, тому пропоную погуляти у центрі, а потім піти подивитись на ялинку.