Ілля.
Пройшло півтори роки.
Я щасливий. Це все, що я можу про себе сказати на даний момент. Я з Іванкою живимо разом. Тільки вона і я. І це чудово. Ці півтори року найщасливіший час у моєму... у нашому житті. За півтори роки все змінилось. Іванка вчиться в інституті. Вона вже на другому курсі. Іванка одна з найкращих студентів у своїй групі. Вона молодець. Я ж вчусь на четвертому курсі. По цій же спеціальності на якій вчився. І знаєте, що мені вона стала подобатись. Знати добре свою рідну мову це чудово. Не знаю яким чином, але Іванка зробила так, що мені захотілось вчитися... взагалі вчитися.
Сьогодні понеділок і це означає, що це наш черговий навчальний день в інституті. Ми вчимось в одному інституті. Тому їздимо туди разом. Але іноді буває, що чи мені чи їй не треба їхати, тому ми їздимо самі. Цікаво так вийшло, що Адріана вчиться теж у цьому інституті. Тільки зовсім на іншій спеціальності. Ми утрьох ходимо у кафетерію, а точно ще і з Алексом. Забув про свого друга. Тому учотирьох. Адріана живе у Алекса. З самого першого дня як дівчата з’їхали з інтернату. Цей час вже позаду. І Стас теж. Він не зрозуміло куди зник. Ну, й добре. Ніхто не чіпляється більше до мого Сонечка. Ми любимо один одного з кожним днем все більше і більше.
У нас закінчилось вже дві пари. Попереду ще дві, але між ними у нас перерва на півгодини. Я з Алексом зустріли дівчат біля кафетерії. І зайшли у неї. Дівчата сіли за останній вільний столик біля вікна, а я з Алексом пішли купити нам каву з пиріжками. Моя Іванка не їсть мучне. Тому купив їй протеїновий батончик. Щоб хоч щось з’їла. Вона у мене і так худенька. Чесно як її тоді побачив у ресторані, хотів покласти у тарілку їжу. Так і зараз, але вона мене не слухає. Каже “Я бережу фігуру”. І їсть тільки дієтичні страви. І мене на них підсадила. Але тільки в інституті вона нічого не каже на те, що я їм булочки.
Ми принесли стаканчики з кавою, булочки і протеїновий батончик. Сіли і почали пити, їсти та розмовляти.
- Як у вас семінар пройшов? — запитала Іванка
- Та, таке — відповів Алекс
- Отримав погану оцінку?
- Так, зате Ілля отримав п’ятірку
- Бо вчив цілу ніч, я ледве вмовила його спати лягти — сказала Іванка і подивилась на мене
- Це правда, — я посміхнувся і поцілував Іванку — а у вас як?
- У мене все супер, оцінки хороші
- У мене аналогічно — дівчата подивились одна на одну і посміхнулись.
- Та ви у нас взагалі розумнички — сказав я
- Повністю згоден з Іллею. Ви у нас розумні
У розмовах у нас так пройшла перерва. А потім ми знову пішли на пари.
Після пар я поїхав додому, бо Іванку затримали на ще одну пару. А чекати я її не став. Ми домовились, що я приготую вечерю. Тому я вже приїхав додому дістав м’ясо і картоплю. Почав готувати відбивні та картоплю пюре. Таку простеньку вечерю. А потім подумав, чому б не зробити кекси. Знаю, Іванка не їсть такого. Але я думаю, що можна зробити виключення.
Вже практично зробив. Я почув як у квартиру зайшла Іванка. Я вийшов до неї. Вона якраз зняла з себе пальто.
- Привіт, сонечко
- Привіт — Іванка повісила пальто на вішалку. І зняла взуття. Ми пройшли на кухню.
- Я тут вже приготував їсти
- Тоді я мию руки і сідаємо їсти
Ми сіли їсти. Іванка весь час дивилась на мене.
- Ти щось сказати хочеш?
- Так, у мене є новина
- Яка? — я подивився на Іванку
- Сьогодні мене і ще одну дівчину з моєї групи викликали на кафедру. І сказали, що...
- Що сказали?
- Сказали, що вони дають нам можливість повчитися на цій спеціальності у іншій країні
- Так це круто
- Це так, але — Іванка подивилась на мене сумно — навчання у Америці і на півтори роки
- Ти розповідала, що хочеш побути в Америці
- Це так, але ми знову розлучимось і так на довго
- Я це прекрасно розумію, але ж таку можливість не треба упускати — я побачив, що Іванка ось почне плакати. Я підійшов до неї. Вона встала. І її міцно обійняв.
- Я не хочу з тобою більше розлучатись
- Я теж, але ж...
- Таку можливість не можна упускати, — я це тільки що чула — мені сказали, що я можу подумати до середи
- Добре — я все ж тримав її у своїх обіймах.
Ми повечеряли. Іванка прибрала посуд і ми пішли у кімнату. Сіли на диван і почали дивитись телевізор. Я міцно обійняв Іванку. Вона до мене притулилась. Обійняла мене і поклала свою голову мені на груди. Вона дуже засмучена такою новиною. Що нам треба буде розлучитися.
Я подивився на своє сонечко.
- Іваночко
- Що? — вона подивилась на мене. У неї було заплакане обличчя.
- Я бачу, що ти дуже сумна, тому хочу підняти тобі настрій
- Як?
- Я знаю, що солодке ти не їси, але я приготував кекси, підемо з чаєм поп’ємо?
- Ем...
- Будь ласка
- Добре, пішли — вона випустила мене з обіймів. Ми встали і пішли на кухню. Іванка сіла на стілець, я з підвіконня взяв тацю з кексами і поставив на стіл. А потім почав робити чай.
- Візьми, спробуй — Іванка взяла кекс і розламала його
- Тут навіть начинка є?
- Так, шоколадна — я посміхнувся. Я поставив дві чашки з чаєм на стіл і сів біля Іванки. Вона вкусила кекс.
- Ммм... смачно
- Подобається?
- Так, — Іванка посміхнулась — не думала, що ти і кекси готувати вмієш.
- Як бачиш
- Молодець — Іванка поцілувала мене у щічку
Іванка.
Я сиджу біля Іллі і їм кекс. Дійсно смачний. Не думала, що він вміє готувати кекси. Наче все добре. Але на душі бридко. Хочу поїхати, але з Іллею я теж хочу бути. У мене дилема. Я подивилась на Іллю.
- А ти готовий мене відпустити так надовго?
Він важко зітхнув і подивився на мене.
- ...Чесно, ні. Але, я хочу аби ти навчалась там, — він поклав на мою руку свою — це ж така можливість. Багато хто хоче там вчитись, але не можуть. А у тебе з’явився такий шанс
#416 в Молодіжна проза
#86 в Підліткова проза
#3626 в Любовні романи
#1692 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.03.2022