Ілля.
Сьогодні погода хороша для прогулянки. Тільки гуляти ми не будемо. Пам’ятаю, що у Іванки алергія на тополиний пух. А він літає. Якщо їй буде погано, то завтра ми не зустрінемось. А я хочу провести з нею цей день... разом з нею цілий день провести це просто чудово. За весь час відколи ми почали зустрічатися я до неї звик, закохався у неї та її чарівну посмішку.
Вона сьогодні молодець. Перемогла у конкурсі. Це круто. Тому ми йдемо святкувати її перемогу. Тільки удвох. І йдемо у ресторан в якому я працюю. Я дізнався, хто сьогодні на зміні, тому так ми йдемо у цей ресторан. На зміні сьогодні немає Софії. Сьогодні працюють Ніка і Олег. Ніці я точно не цікавий, бо у неї є хлопець. Він кожну зміну приходить і забирає Ніку.
Ми зайшли і сіли за столик. Нас відразу побачила Ніка. Вона підійшла до нас.
- Ілле, привіт
- Привіт
- Прийшов зі своєю дівчиною обідати?
- Так
- Якщо я не помиляюсь тебе звати Іванка
- Так
- Ілля весь час про тебе говорить
- І, що ж говорить? — Іванка подивилась на мене
- Тільки хороше... особливо як він тебе любить
Я здається почервонів.
- Ніка...
- Так дійсно, ми відволіклись від теми, — вона посміхнулась — що будете замовляти?
Я назвав дві страви і замовив ще вино. Ми з Іванкою за весь час нашого знайомства взагалі не пили алкоголю. Ніка відійшла від нас. А у мене задзвенів телефон. Я вийняв його з кишені джинсів. Це дзвонить мама.
- Мені треба відповісти
- Так, звісно
Я встав і відійшов у сторону, а потім взяв слухавку.
- Привіт, синку, як у вас справи?
- Все добре
- А, як конкурс?
- Іванка зі своїм партнером по танцю зайняли перше місце, отримали золоті медалі
- Вау... молодці
- Знаю
- Ви зараз де?
- У ресторані, а, що?
- У мене є пропозиція
- Яка?
- Завтра прийдіть з Іванкою на сімейний обід
- Ти серйозно? А як же тато?
- Ти напевно будеш здивований, але це він запропонував
- Я нічого не обіцяю, поговорю з Іванкою, а ввечері скажу, коли прийду додому
- Добре, будь ласка, будьте обережнішими
- Так, мамо
- Ну, все до вечора
- До вечора.
Я поклав слухавку. Ем... цікаво, тато запропонував? Сімейний обід це щось новеньке. Я підійшов до Іванки і сів на стілець.
- Встигла засумувати?
- Ні, а, що?
- Мені дзвонила мама
- І?
- Вона запросила тебе на наш сімейний обід
- Ем, — я побачив здивоване обличчя Іванки — серйозно?
- Так — я посміхнувся. Нам Ніка принесла вино і налила його у келихи — а, до речі, розповів мамі про твою перемогу
- І, що вона?
- Привітала тебе
- Як приємно — Ніка подивилась на нас
- Пробачте, але моя цікавість не дасть мені спокою... про що йде мова?
- Сьогодні був конкурс з балетних танців і я перемогла
- О, то я тебе вітаю — Ніка посміхнулась
- Дякую
- Все я пішла, а точно, через п’ять хвилин принесу вам ваше замовлення
Я підняв келих з вином Іванка теж взяла свій келих.
- За твою перемогу
Ми зробили по ковтку вина. І поставили келихи на стіл.
- А, твоя колега допитлива
- Це точно. Всюди свій ніс пхає, але це навіть добре
- Серйозно?
- Так, бо якщо що то допоможе, у цьому я не сумніваюсь
Нам Ніка принесла страви і ми почали їх їсти. Після того як поїли я заплатив, дав Ніці чайові та пішли з ресторану. На годиннику вже п’ята вечора. Я викликав таксі і ми поїхали в інтернат. Вирішив Іванку завезти до інтернату. За півгодини ми були біля інтернату. Я поцілував її у щічку.
- Напишеш коли приїдеш додому — сказала Іванка
- Добре, сонечко — Іванка вийшла з машини і пішла на територію інтернату. І тоді я поїхав додому.
За півгодини я був дома. Зайшов у квартиру. Дома були всі. Тато сидить і читає газету попиваючи чай. Мама читає книгу, а з кімнати брата доносяться звуки гри. Я закрив двері. І почав знімати кросівки. Мама подивилась на мене й відклала книгу.
- Як конкурс?
- Іванка з своїм партнером по танцю — мені зовсім не хотілось називати його ім’я — перемогли. Вони дійсно красиво танцювали — я підійшов до мами — хочеш подивитися?
- А у тебе є відео?
- Так, сам знімав
- Тоді давай — мама посміхнулась
- Тільки почекай зараз Іванці напишу, що вже дома, щоб не хвилювалась
Я відкрив наш чат.
“Сонечко, я вже дома”18:01
Я включив відео ми з мамою почали дивитись. Мама весь час посміхалась.
- Красиво танцюють, особливо Іванка
- У неї вже три золоті медалі
- Так, я знаю... вона згодна прийти на обід?
- Так, завтра разом прийдемо
- От і добре — мама посміхнулась
Іванка.
Я зайшла у кімнату. У кімнаті сиділа Адріана, наших сусідок не було. Адріана подивилась на мене і відклала книжку.
- Як побачення?
- Цікаво пройшло — я посміхнулась, пройшла у кімнату та сіла на своє ліжко — весь час сиділи у ресторані. А спочатку був жах
- А, що сталося?
- Нахабство сталося... після того як всі зайшли за куліси, мене зустрів Ілля і ми вже збиралися йти, гуляти. Але раптом мене покликали мої так названі батьки
- Батьки?
- Так, я їм сказала в обличчя все, що я про них думаю
- А, вони, що?
- Вони стояли з відкритим ротом і слухали, а потім кажуть типу ми знаємо, що за перемогу дають гроші. Дай їх нам
- Серйозно?
- Так, і типу не нам, а твоєму братику
- Братику?
- На руках у “тата” сидів якийсь маленький хлопчик... вони мені номер телефону дали, якщо передумаєш подзвониш
- Не передзвониш?
- Пффф... звичайно, що ні
- Я б теж не передзвонила
- А, ще...
- Що?
#289 в Молодіжна проза
#46 в Підліткова проза
#2683 в Любовні романи
#1297 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.03.2022