17 глава

Ілля.

Ми приїхали на таксі до інтернату і вийшли з таксі. Ми стали біля воріт, але так, щоб нас не побачив охоронець. Ми побачили наших дівчат, а посередині них йшов хлопець. Мабуть Артем. Вони підійшли до нас. Адріана була у сльозах. Алекс підійшов до неї.

- Я думала...

- Привіт, принцесо — він її міцно обійняв — чому плачеш?

- Не очікувала тебе побачити

- Це тобі — він дав їй білі троянди в букеті одинадцять штук. Ми разом купували квіти. Я Іванці купив червоні троянди, теж одинадцять штук — ми підемо гуляти, не будемо чекати вас — сказав Алекс, обійняв Адріану за талію і вони пішли.

А я подивився на Іванку і на цього хлопця. Він ростом такий як я. Чорняве волосся, одягнений по простому джинси, червона футболка і светр зав’язаний на шиї і чорні кросівки. А на його одній з рук висіла червона нитка.

- Ілля познайомся це Артем, про якого я казала — ми потиснули один одному руки

- Приємно познайомитись — сказав Артем

- Іванка сказала, що ти її захистив

- Так, я сам ненавиджу Стаса, особливо його ставлення до дівчат

- В якому сенсі?

- Він до них пристає до всіх, хоча у нього є дівчина... була... тому так, буду захищати Іванку, приставати до неї я не буду, обіцяю — Артем посміхнувся

- Дякую тобі

- Я так розумію вам треба йти

- Ну, так, побачимось вже ввечері — сказала Іванка

Артем розвернувся і пішов, а я подивився на Іванку. Нарешті ми залишились удвох.

- А, тепер привіт — сказав я, я поцілував її у губи

- Привіт, я скучила... дуже

- Я теж, сонечко, до речі, це тобі — я дав Іванці троянди

- Дякую, — вона поцілувала мене у щічку — куди підемо?

- Я тут недалеко у готелі зняв номер на день. Тому поїдемо туди

Іванка подивилась на мене спочатку здивовано, а потім злякано.

- Ем... ну, добре — Іванка посміхнулась.

Ми пішли у той готель, бо він недалеко від інтернату. Просто перейшли дві дороги і зайшли у готель. Нам адміністратор дав ключ від 324 номера і ми пішли туди. Іванка трохи посміхалась. Здається просто удавала, що все в порядку. Але я бачив, що вона хвилюється. Ми піднялись на третій поверх знайшли наш номер і зайшли у нього. У номері є все необхідне. Все, що треба для відпочинку. У номер можна замовити сніданок, що я і збираюсь зробити, адже впевнений, що Іванка не снідала. Ми пройшли у середину номеру. Зняли своє взуття і я зразу замовив сніданок у номер. А потім подивився на Іванку. У неї все ж було розгублене обличчя. Я підійшов до неї і обійняв її.

- Іванко, з тобою все гаразд?

- Все добре, скажи чому ми тут?

- Хочу з тобою побути без сторонніх очей, щоб бути тільки удвох — вона підняла голову і подивилась на мене.

- А я думала...

- Я просто хочу побути з тобою на одинці. Сонечко моє... я тебе не ображу і в думках такого зовсім не було...

- Зовсім

- Так, зовсім — я поцілував її у голову — нам скоро привезуть їжу у номер

- Це добре, бо я голодна — Іванка посміхнулась і поцілувала мене у щічку.

У двері постукали я їх відкрив.

- Ваш сніданок — сказав працівник готелю і завіз його у номер

- Дякую — чоловік вийшов з номера. А ми підійшли до таці. Все, що я замовив було на таці. А це були французькі тости і чорний чай. Ми сіли на крісла і почали їсти. Я весь час дивився на Іванку. Вона жувала і посміхалась. Люблю коли вона посміхається. Її посмішка чарівна.

За декілька хвилин ми доїли наші страви. Іванка зайшла у ванну кімнату, щоб помити руки.

- Вау, тут і ванна є

- Так, а, що?

- Ні разу у ванній не лежала, не розслаблялась

- Серйозно?

- В інтернаті немає ван — сказала сумно Іванка

- Хочеш прийняти ванну?

- Якщо чесно, то хочу

- Не бачу проблем, давай

- З тобою? — це питання мене вбило і я почав сміятися

- Хочеш зі мною?

- А, чому б і ні — вона посміхнулась

- Ну, добре — я зайшов у ванну кімнату. І включив воду, щоб ванна набралась. Через декілька хвилин ванна була вже з водою. Ми удвох зайшли у ванну і лягли. Чесно не думав, що будемо ось так лежати у ванній разом. Ми лежали у ванній і просто мовчали. Я обіймав її тендітне тіло. Без одягу воно здається, ще тендітнішим. Вона трохи повернулась до мене і поцілувала мене у губи. Ми почали цілуватись.

За п’ятнадцять хвилин ми вийшли з ванної. Іванка пішла сушити волосся, бо намокло. Я просто витерся і одягнув джинси, а футболку ще не одягав. Вийшов з ванної кімнати і почав робити нам каву. На годиннику лише дванадцята. Ми зустрілись з дівчатами о десятій.

Я почув як вимкнувся фен. Іванка теж одягла лише джинси і бюстгальтер. Вона вийшла з ванної кімнати. І побачила мене.

- Тепер я бачу, що ти дійсно ходиш у спортзал — вона посміхнулась — не бачила твого торсу у ванній — я повернувся до неї і посміхнувся. Вона підійшла до мене. Піднялась навшпиньки, охопила мою шию руками, тим самим доторкнулась своїм тілом до мого торсу. І поцілувала мене у губи. Ми почали цілуватись.

- Ти каву робиш?

- Так, будеш?

- Буду, — вона цьомнула мене у губи — але потім — я подивився на Іванку

- Що?

- Давай продовжимо...

- Ти цього реально хочеш?

- Так...

Ми лежимо на ліжку. Я обіймаю Іванку, а вона поклала свою голову мені на плече. І мовчить. Від неї я не чую ні звуку.

- Іванко, з тобою все добре?

- Так — вона підняла голову і посміхнулась — все добре — вона поцілувала мене у губи. Ми знову почали цілуватись.

Ми встали й Іванка пішла у душ. Не очікував такого зовсім.

Іванка.

Я стою під душем і думаю, невже це сталося... сама... Ілля був здивований коли почув від мене “давай продовжимо”. Не очікував такого, чесно, я теж не очікувала від себе такого. У мене трохи поколює у низу живота, але то пусте. Я вийшла з душу обернулась у рушник і знову висушила своє волосся. І вийшла з ванної кімнати. Ілля стояв біля вікна і вже пив каву.