9 глава

Ілля.

Пройшло чотири дні. П’ятниця.

Завтра я вже зустрінусь з Іванкою. Ми з нею розмовляли всі ці чотири дні. Вона сказала, що почувається вже добре і сьогодні піде на уроки. І це добре, я теж вже збираюсь на пари. У мене сьогодні їх три. Дві з них лекції. І тому можна розслабитись. Сьогодні мої батьки поїхали у якесь відрядження на тиждень. Я спочатку подумав Іванку привести до себе додому, але згадав, що мій брат залишається дома. А він же точно все розповість татові. І тому думаю, ми з нею посидимо десь у кав’ярні чи ресторані. Але точно в парк не підемо. Не хочу, щоб Іванці знову було погано.

Я приїхав в інститут, зайшов в аудиторію і зразу побачив Алекса. Він сидів і читав конспект. У нас першою парою семінар. Я сів біля нього і теж почав читати конспект, хоча я його і так на пам’ять знаю. Бо мені подобається цей предмет. Почався семінар. Я відповів на питання перший, викладач поставив мені п’ятірку. Потім всю пару я сидів і грав на телефоні. Викладач це бачив, але нічого не сказав. Бо я вже відповів і отримав хорошу оцінку. Він знає, що я його предмет знаю досконало.

Після пари я з Алексом пішли у кафетерію. Купили там каву, сіли за столик та почали розмовляти. Він мені розповів про свою дівчину. Вони посварились, вона його приревнувала до когось. Я ж не знаю, що там в Іванки. Вона нічого не розповідала про того Стаса. Можливо він від неї відстав, хтозна. Питати її я про нього не буду, якщо щось було, вона мені розповість. Я знаю, що він їй не подобається, ані на мить. Вже чекаю нашого відео дзвінку. Я її бачив особисто лише три рази. Ті два рази на сцені та в ресторані, я не рахую, адже ми не були знайомі. І це дуже мало, сподіваюсь ми будемо бачитись частіше! Скільки я з нею розмовляю, я розумію, що я в неї закоханий. Вона ніжна, тендітна і красива дівчина.

Колишня моя не була такою... зовсім. Можна сказати Іванка повна протилежність моєї колишньої дівчини. Якби ми з нею зустрічались, то на Іванку я просто не звернув би увагу.

Пари закінчились. І я поїхав додому. Перед тим я заїхав у магазин і купив ще одну іграшку Іванці. Не знаю чому, але хочеться дарувати їй саме іграшки... і квіти. Тільки цього разу це не ведмедик, а сірий пухнастий котик, дуже ніжний на дотик.

Вечір.

Я включив свій комп’ютер ліг на ліжко і зайшов у Фейсбук. Іванка була в онлайні. І я побачив від неї повідомлення.

“Привіт, будемо розмовляти?”19:15

Вона практично весь час пише у цей самий час. І розмовляємо ми кожен день по дві години, на різні теми, про все, що тільки можна.

“Привіт. Дзвони”19:16

Вона зразу набрала мене. Я відповів на дзвінок. І побачив її. Вона помахала мені рукою. А я роздивився її. Сьогодні у неї зачіска, як і всі ці дні дулька, одягнена у сіру футболку, на якій намальована панда. І звичайно Іванка посміхалась.

- Привіт, сонечко

- Привіт, як у тебе справи?

- Сьогодні був семінар і я отримав п’ятірку

- Молодець

- А ти як? Була на уроках?

- Так, була, тільки що з бібліотеки прийшла

- Часто у бібліотеці буваєш?

- Практично кожен день. Ми там з Адріаною книжки читаємо ― Іванка посміхнулась.

- Зрозуміло, завтра зустрінемось?

- Так, вже чекаю, не дочекаюся нашої зустрічі. А, де саме зустрінемось?

- Пропоную на зупинці біля парку, але гуляти в парк ми не підемо

- Добре, давай об одинадцятій, нормально буде?

- Так, звичайно

Ми розмовляли з Іванкою, як завжди дві години ні про що. Вона розповідала, що сьогодні вона була на заняття танців. Вона ж балерина. Після розмови я зразу ліг спати. Але як тільки я закрив очі, то почув, як мій брат включив гучно музику. При чому рок. Я довго не міг заснути, вертівся, але все ж таки заснув. Брат, напевно це спеціально зробив. Якби я до нього підійшов і попросив зробити тихіше. Він би подивився на мене здивовано і попросив би закрити двері з іншої сторони. Ми таке вже проходили. Погані стосунки з братом у мене ще з самого дитинства. Він якось сказав, ти вкрав у мене батьків. Що по типу вони почали більше часу приділяти мені, а не йому. Ненавиджу його!

Я прокинувся о дев’ятій і почав збиратись. Я вмився, почистив зуби. Сьогодні погода була не дуже теплою. Був вітер. Ну, в парку ми гуляти з Іванкою точно не будемо.

Я одягнувся у джинси й кофту синього кольору. Я взяв котика і про всяк випадок парасольку. Вийшов на вулицю. Я купив квіти й поїхав на зупинку. Їхати на зупинку мені було недалеко. Тому за двадцять хвилин я був на місці. Подивився на годинник. Вже 10:55. Не пройшло і хвилини як до зупинки приїхав автобус з нього вийшло декілька чоловік, останньою вийшла Іванка. Вона зразу мене побачила і підбігла до мене. І кинулась у мої обійми. Я її міцно обійняв. Я відчув її запах смачних парфумів. Приємний запах.

- Привіт, сонечко — сказав я, не випускаючи її з обіймів — я скучив

- Я теж скучила.

Я її випустив з обіймів і ми почали цілуватись.

- Це, до речі, тобі — я їй дав квіти та котика

- Знову іграшка?

- Так

- Дякую — вона поцілувала мене у щічку. Поки вона розглядала котика. Я подивився у чому вона сьогодні приїхала. Іванка була одягнена у джинси, у рожеву футболку і джинсову курточку і білі кросівки. А волосся було розпущене.

- Куди підемо? — запитала Іванка

- Ти голодна? Бо я голодний, не снідав взагалі

- Я тільки чай попила, бо на сніданок була манна каша, а я її з дитинства ненавиджу — Іванка почала сміятись.

- Тоді підемо у ресторан.

- Давай

Ми пішли у ресторан, в якому я працюю. Він від цієї зупинки не далеко, всього перейти дві дороги та ми у ресторані.

Ми зайшли у ресторан і сіли за столик, тут відвідувачі самі вибирають місце. Ми сіли за столик біля вікна. І до нас якраз підійшла дівчина

- Добрий день, що будете замовляти?

Я подивився на неї.