8 глава

Іванка.

Я прокинулась. Сіла на ліжко і роздивилась кімнату. Адріана ще спала, а от сусідок у кімнаті вже не було. Я подивилась на годинник вже восьма. Я відкрила чат з Іллею. Він в онлайні. Так рано прокинувся? Здається у нього сьогодні робота. Я написала йому повідомлення.

“Добрий ранок, як справи?”8:02

І зразу побачила відповідь.

“Добрий ранок (поцілунок), у мене все добре, а ти як?”8:03

“Теж все наче добре”8:04

“Наче?”8:04

“У тебе є час, щоб поговорити?”8:05

“Через три години починається робота, а зараз вільний, тому порозмовляємо”8:07

“Так, я подзвоню через двадцять хвилин, добре?”8:08

“Добре”8:10

Я встала з ліжка і розчесалась, побігла вмилась. І рівно через двадцять хвилин подзвонила Іллі. Він відповів зразу.

- Привіт — я помахала йому рукою

- Привіт — він мене роздивився — ти у піжамі?

- Так, а що?

- Нічого, красива у тебе піжама — я посміхнулась — ти якась бліда, чи мені здається?

- Тільки не хвилюйся

- Іванко, що сталося?

- Я вчора приїхала в інтернат... і знепритомніла

- Чому? — я побачила злякані його очі

- У мене алергія на тополиний пух, а ми гуляли у парку, от тільки не розумію, чому мені зразу не стало погано

- Іванко, що ж ти не сказала ми б не гуляли у парку

- Вибач

- Тобі ні за що вибачатись... значить в парку ми більше гуляти не будемо, а зараз як себе почуваєш?

- Зараз нормально, тільки от що — у мене з очей потекли сльози — ми не зможемо побачитись у середу, бо мені сказали, що я повинна цілий тиждень відпочивати, навіть на уроки не ходити

- Іванко, я все розумію, сонечко здоров’я важливіше і треба його берегти, відпочивай — сказав він. У нього в очах можна було побачити сум.

- А, в суботу ми зустрінемось і знову цілий день проведемо разом, обіцяю

- Вже чекаю суботи — ми засміялись — сонечко, мені треба бігти на роботу, напишу ввечері, можливо поговоримо ще

- Добре — ми попрощались як і минулі рази повітряним поцілунком. Він поклав слухавку. А я поклала біля себе телефон і закрила очі. Він назвав мене сонечком? Чи мені це почулось? Я ніколи не отримувала так багато уваги до себе... зовсім. І це приємно, що зараз хтось проявляє до мене таку увагу і хвилюється за мене.

Я почула голос Адріани.

- Розмовляла з Іллею?

Я відкрила очі.

- Так... він зараз на роботу поїхав, сказав, що можливо поговоримо ввечері, якщо він буде не втомлений

- Добре — подруга посміхнулась і позіхнула. Вона встала, зібрала всі необхідні речі й пішла у вбиральню.

А я встала з ліжка й дістала з полиці книжку з психології та почала її читати. Вже дійшла до десятої глави, а там їх двадцять п’ять. Починала читати цю книгу у вівторок.

У кімнату зайшли Анжеліка з Ульяною. Вони подивились на мене.

- Чого ще у ліжку? Сніданок починається за десять хвилин

- Я не піду, не голодна

- Як хочеш — вони переодяглись у сукні й нафарбувались. У кімнату зайшла Адріана. Вона підійшла до мене і сіла на моє ліжко.

- Як себе почуваєшся?

- Добре

- Тобі щось принести з їдальні?

- А, що сьогодні на сніданок?

- Там, булочки з сиром будуть і чай... ну, ще манна каша

- Фу... принесеш булочку і чай?

- Добре — Адріана посміхнулась і пішла у їдальню, дівчата теж вийшли з нею. Поки Адріана була у їдальні я читала книгу. Прочитала майже главу. Так, я швидко читаю, бо мені це подобається... читати подобається. У кімнату зайшла Адріана. В руках вона тримала чашку з чаєм і пакунок з пиріжками. Вона підійшла до мене і поставила все на мою тумбочку. Я сіла на ліжко.

- Ось чай, а у пакунку дві булочки з сиром

- Дякую тобі

- Звертайся — ми засміялись — що, робила?

- Книгу читала

- Знову психологію?

- Так, а ти зараз до уроків будеш готуватись?

- Вчора всі зробила, тому можемо зараз полежати та подивитись якісь фільми

- Я не проти — я посміхнулась. Адріана взяла свій ноутбук і сіла на моє ліжко, а я якраз почала снідати. Адріана включила ноутбук.

- Що дивитись будемо?

- Дивись у мене на комп'ютері є завантажені фільми. “Гаррі Поттер” перша частина, “Назад у майбутнє” всі частини й “Таксі” перший фільм... вчора дивилась першу частину “Назад у майбутнє” класний фільм... подивимось?

- Включай — Адріана всілася зручніше біля мене і ми почали дивитись фільм. Наші сусідки пішли гуляти, тому ми цілий день у кімнаті будемо лише удвох.

Так цікаво виходить, я тут відпочиваю, а Ілля там на роботі працює. Робота офіціанта, на перший погляд, легка, але ні. Це зовсім не так. Багато годин на ногах, це важко.

Ілля.

Я відпрацював цілий день і дуже втомився, але у мене виникла одне бажання. Я його повинен точно виконати. І тому я зайшов у магазин квітів і купив білі троянди, а потім зайшов у кондитерський магазин і купив еклери. Хоча знаю, що моє сонечко береже фігуру, але з’їсти один чи два еклери не зашкодить фігурі. Я підійшов до паркану інтернату і подзвонив Іванці. Вона відповіла зразу.

- Привіт, Іванко

- Привіт, а, де це ти?

- Я біля паркану інтернату

- Що ти там робиш?

- Я так розумію, ти не можеш вийти

- На жаль не можу, а що?

- Попроси свою подругу, щоб вийшла до того місця, де ми познайомились з тобою, я її буду чекати там

- Навіщо?

- Хочу тобі дещо передати, будь ласка, нехай вийде

- Зараз вийду — почув я голос подруги Іванки

- Чекаю

- Все вона пішла до тебе, а ти розповідай як зміна пройшла

- Було багато людей, я втомився трохи

- І все одно приїхав до мене?

- Так, о я бачу твою подругу. Я кладу слухавку.