Розділ 15

Після обіду стіл був уже накритий усі чекали на прихід гостей. Були друзі Вікторії, а також батьки Андрія та ще деякі татові колеги, які добре спілкувалися із родиною Бергесів.
Святкування пройшло дуже добре, Вікторії усе сподобалося, а особливо те як тепер батьки відносилися до її життя, до друзів і взагалі до всього, що стосувалося їх доньки. Вони нічого не забороняли, а завжди підтримували та допомагали із будь-якими труднощами.

Літо минало дуже швидко, Віка із компанією друзів весело проводили час. Вони відпочивали у клубі, їздили до озера і просто проводили час разом. Дмитро дуже гарно відносився до Вікторії, їх родини приймали їх стосунки без заперечень. Мама Діми дуже любила коли Віка приходила до них, вона завжди була рада бачити її та пригощала різними стравами, так як була кухарем у власному ресторані. 
І от до весілля Андрія лишалося два тижні. Одного ранку, у суботу, Бергеси сиділи снідали, як хтось постукав у двері.
- Дивно, ми нікого ніби не чакаємо, - Сказав Ігор Петрович, і пішов подивитися хто ж до них прийшов.
- Доброго ранку, а я ось не сам прийшов, - сказав Андрій, заходячи із Юрою у вітальну до родини.
- І тобі доброго ранку Андрію, - привіталася Галина Дмитрівна.
- Я прийшов запросити вас до себе на весілля 25 серпня, о дев’ятій ранку у мене вдома, а там все попорядку, - промовив Андрій. -Усіх буду чекати!
- Дякуємо за запрошення, обов’язково будемо, - відповів батько. – Хлопці можливо приєднаєтеся до сніданку.
- Та ні, дякуємо, у нас справ багато ще, самі розумієте, - сказав Юра.
- Так ми підемо, на все добре. – додав Андрій.
- Щасливо, - побажала мама хлопцям.
Батько провів хлопців, та зачинивши за ними двері повернувся за стіл.
- То що красуні мої, два тижні, щоб обрати три сукні, це достатньо чи ні? – запитав батько посміхаючись, та поглядом оглянувши дружину та доньок.
- Якщо почнемо сьогодні то можливо і встигнемо, - відповіла Леся з дуже серйозним виглядом, чим і розсмішила усіх за столом.

По обіді, родина відправилася по магазинах так як дійсно часу було не багато, а смаки у дівчат дуже різнилися. Те що подобалося Лесі, не подобалося мамі та Вікторії, а те що подобалося їм Леся не дуже оцінювала. Ввечері родина повернулася додому, усі були змучені, але Леся незвичайно щаслива, тому що їй таки купили сукню.
- Доброго вечора, вечеря якраз на столі, - повідомила Тетяна Миколаївна.
- Дякуємо тобі, вечеря це те що саме зараз потрібно. День дуже тяжкий, не заздрю я Лесиному майбутньому чоловіку, - сказав батько.
- Тату, ну ми зовсім мало часу там були, і дивись яка вона гарна, вона мене чекала, я мусила її знайти, - сказала Леся, і побігла із сукнею нагору.
- Так це точно дуже мало часу, - промовив батько сміючись.
Повечерявши усі розійшлися по кімнатах відпочивати. До Вікторії у  кімнату хтось постукав.
- Доню, можна? – запитала Галина Дмитрівна.
- Мамо, так заходь звісно.
- Ти ще не спиш, вибач що так пізно.
- Та ти проходь, все гаразд, - сказала Віка.
- Я хотіла тебе запитати ти підеш на весілля ?
- Звичайно піду, мамо ті образи які були у нас із Андрієм нехай там і залишаються. Значить він був не моя людина і все. А от добре погуляти уже давно хочеться, - сказала Вікторія посміхнувшись.
- Дійсно, доню, ти вже така доросла, як швидко час пройшов, - мати обійняла доньку, і додала, - Погуляємо дуже добре, повір, те що я знаю про підготовку, то це буде щось грандіозне. А зараз уже час спати, не буду заважати гарних тобі снів.
- Дякую мамо, і тобі.
- І ще одне, - Галина Дмитрівна, повернулася біля дверей та обперлася на їх, - Ти підеш з нами чи із Дмитром? 
: Емм…Ну я ще не знаю ми із ним не говорили про це, - сказала Віка ніяковіючи.
- Ну гаразд, ти вибач за таке питання, швидше говори нам ще сукню обирати, ти ж повинна сяяти як завжди моя красуню.
- Мамо все гаразд, я рада що ми можемо ось так поговорити, взавтра обговорю це питання із Дімою і поїдемо обирати, - дівчина підбігла та ще раз обійняла матір, після чого та пішла до себе, і в будинку настала тиша.