Глава 43. Солодка мить щастя

Вадим пішов назустріч мрії, залишивши Мілану в кімнату на самотині. Про присутність колишнього чоловіка нагадував тільки терпкий запах парфумів, змішаний із солодкуватим ароматом троянд.

— Ти багато в чому помиляєшся, Вадиме. Життя набагато жорстокіше, ніж ти думаєш. Час грає на моєму боці, і гроші також, – прошепотіла Кицюня, морально готуючись до майбутніх судових засідань із розподілу майна.

Дівчина зателефонувала адвокату і підтвердила подачу заяви на розлучення. Окрилена щастям, зібрала фотографії у сумочку і збігла сходами вниз. Вона відчувала незрозуміле піднесення — душа співала і тріпотіло серце в очікуванні казки її нового, щасливого життя. На губах розплилася посмішка, сині очі блищали, як зірки, а на щічках розквітнув рум’янець. Крижана красуня дійсно кохала і могла бути щаслива тільки з ним – красенем Стилетом з непростим характером.

Вийшовши на вулицю, попрямувала до зупинки, де на неї вже чекав новий яскраво-червоний спортивний автомобіль. Нетерплячка розривала зсередини, тому брюнетка з усієї сили натиснула на педаль газу – машина, ніби норовистий кінь, рвонула з місця. Мілана розігнала автомобіль і зупинила тільки біля стоянки нічного клубу, після чого вискочила і збігла сходами вгору. Без стуку рвонула двері і влетіла в кабінет коханого. Стилет уважно розглядав документи, але як тільки побачив дівчину, підвівся з-за робочого столу і підійшов її обійняти.

— Заюню, – прошепотів прямісінько в її губи, – Як же я скучив за тобою.

— А я за тобою сумувала ще більше, – промуркотіла красуня, примруживши очі. Одну руку вона закинула йому на шию, пальчиком іншої почала виводити візерунки на сорочці коханого.

— Мілано, я починаю сумувати, як тільки ти від мене йдеш, – його гаряче дихання обпалило її шию.

Пальці бізнесмена пробіглися по її спині вгору, торкнулися хвилі смоляного волосся. Нарешті губи Стилета з’єдналися з вустами дівчини, змушуючи тремтіти всім тілом. Шалений вихор кохання змів усі заборони, ніби гірський потік закрутив і поглинув жалюгідну трісочку. Мілана вся палала невидимим вогнем, жар спопеляв тіло пристрасною любов’ю. Після запального, гарячого поцілунку красуня заглянула в очі чоловіка і побачила в них справжню любов. Все навколо перестало існувати, світ пішов обертом, а закохані більше не бажали відпускати один одного. Вже пізніше, після того, як на зміну пристрасті прийшла ніжність, Стилет вирішив признатися:

— Я кохаю тебе всім серцем, Заюню.

— Повтори! Я хочу почути це ще раз, – Мілана ніяк не могла повірити в реальність почутих слів.

— Що саме повторити? – підморгнув бізнесмен, а на його губах заграла усмішка самовдоволення.

«Коханий, зовсім скоро ти повториш для мене оті солодкі, як свіжа карамель, слова. Як же мені приємно чути твоє зізнання. Ох, а я кохаю тебе так сильно, як ніколи нікого раніше. Відчуваю, як млію і тану від твоєї любові, а це так не схоже на мене», — Мілана віддалася наповну приємним мріям.

Враз, ніби згадавши щось важливе, дівчина перейшла на діловий тон:

— Стилете, мені так добре з тобою, однак у нас є деякі справи. Чи вдалося Веро що-небудь нарити, крім того, що вона навела твоїх детективів на слід Вадима?

— Секретарка гарно попрацювала. Знаєш, у неї вроджений нюх, як у справжнього детектива. Напевно, в недалеко майбутньому запропоную їй гарну роботу з високими гонорарами. Досить їй скніти на посаді простої секретарки.

— Коханий, я починаю ревнувати, – надула губки красуня.

— Досить, Заюню. Ось тільки подивись, що я маю.

Чоловік підійшов до сейфа і набрав код, дверцята відчинилися. Він витягнув шкіряну потерту книжечку і простягнув Мілані:

— Цікаво, що це?

— Розумничка Веро пронюхала, де знаходиться такий потрібний мені щоденник Морозова.

— Нічого собі. Я скільки років жила поряд з Вадимом, однак не знала ні про які таємні записи.

— Мілано, цей щоденник допоможе не тільки відсудити все майно Морозова, а й забезпечити йому багаторічне проживання в тісній загратованій камері. Він вів подвійне життя, чим і здобув величезні статки. Ти навіть уявлення не маєш про його таємні оборудки і приховані капітали. Ось, поглянь на оце, – Стилет відкрив щоденник і показав особливо важливі моменти.

Спочатку в думках Мілани крутився тільки образ коханого, тепло якого вона відчувала всією шкірою. Проте потім, сторінка за сторінкою, перед нею відкривався таємний світ Вадима Морозова, котрий з якогось дива занотовував власні вчинки. Час спливав, а вони разом все ще перечитували рядки.

— Ніколи б не подумала, що Вадим дійсно на таке здатний, – шоковано оглядаючись прошепотіла дівчина.

— Багато хто з нас приховує таємниці. Ми з тобою теж не виставляємо на показ наші відносини. Життя часто здається заплутаним, повним інтриг та загадок. До речі, тут не всі сторінки, частина записів вирвана. Гаразд, розповіси, як пройшла зустріч з Морозовим і адвокатом?

— Сказати, що Вадим був шокованим – нічого не сказати. Такий нібито збіг — зустріти його на показі з розкішним букетом квітів для блондиночки Мартіни. Це ж треба?! Я була про нього кращої думки. Підбивати клинці до косметологині – це вже занадто.

— Як йому фотографії? – посміхнувся Стилет.

— Гарний ракурс, він вражений. Твоя служба стеження спрацювала на відмінно.

Бізнесмен забрав з рук коханої потертий щоденник і закрив у сейфі, взявши щось замість нього. Мілана завмерла від хвилювання, чекаючи чергової несподіванки.

— Давай зараз не будемо більше про Вадима. Прийшов час поговорити про нас, – заінтригував чоловік.

Серце дівчини забилося сполоханою птахою, руки затремтіли від хвилювання.

— Це те, про що я думаю? – прошепотіла пошерхлими губами.

— Заюню, це не звичайний подарунок, а дещо більше. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Я давно шалено тебе кохаю і прагну завжди бути з тобою поруч. Погоджуйся, Мілано. І я зроблю тебе найщасливішою у світі, ти більше жодного дня не будеш плакати в подушку і проклинати своє життя. Тсс, знаю, знаю про все, – говорив і говорив Стилет, обіймаючи найбільший скарб у світі – свою неймовірну красуню.