5.4

Міка насупилась, подумки підсумовуючи нещодавно почуте.

Об одинадцятій нуль п'ять охоронці виявили тіло очільника Ради й одразу відправили посланців у розшук і на Кавунову вулицю. Приблизно тоді ж особиста охорона Уфіна, що чекала його для транспортування додому, увірвалася в кабінет, перевернула все в пошуках злочинця і лише потім зрозуміла, що знищила можливі докази. Своєї провини «випалювачі» не заперечували, особливого каяття не виявляли і взагалі погодилися посидіти у в'язниці до прибуття начальства.

О пів на дванадцяту з'явився Серіп Мавк і схопився за голову, побачивши створений безлад.

О дванадцятій до нього приєднався Даріан.

Ясана Брікка, що вважався правою рукою Уфіна, сповістили про трагедію вже вранці, і він почав шукати винних. Проклятих, ехе-хе… Хто ж іще бажатиме смерті голові Жовтої ради? Втім, зараз він начебто вирішив змінити думку. Міка щиро не розуміла, чому.

– Нехай їх приведуть, – сказав Брікк. – Хочу особисто почути, що вони скажуть на своє виправдання.

– Чудово. Вітаю, голубе мій, у вас нарешті з'явилися слушні думки, – розплився в посмішці Мавк. – Котра вже? Майже дев'ята? Гаразд, панове детективи, трохи пограли в розслідування і досить. Ех, – крекчучи, він підвівся з незручного стільця для відвідувачів, – старість не радість, особливо вранці… Відзивайте своїх псів, Брікку. У нас тут державна установа, а не школа танців. Людям працювати треба, а не вигадувати, як пройти повз ваших нібито охоронців.

– Вигадувати? Вони не мають шансів! – з неприхованою гордістю оголосив «випалювач». Зирнув на Міку і поспішив виправитись: – Окрім, звичайно, Служби у справах обдарованих.

Вона придушила смішок, головний нишпорка захихотів без сорому.

– Вони мають стабільну зарплату і ключі від підсобних приміщень, – незворушно повідомив Керрейт. – У Шазілірі державна служба – почесне заняття. Її цінують, уявляєте? Спустіться на перший поверх. Як тільки проб'є дев'яту, всі кабінети будуть зайняті.

– Тобто…

– Звикайте. У нас правлять гроші, а не прокляті.

– І вони…

– Так, багато чиновників залишаються на ніч.

– Отже…

– Буде розслідування. І, боюся, ви навряд чи вгадаєте його результати, якщо не припините вигадувати всесвітні змови.

***

Вартових зняли. Чиновники заговорили голосніше та сміливіше. Складалося враження, що вони прийшли на роботу, аби лише вдосталь побалакати про вбивство, проте незабаром і ця розвага їм набридла.

Коридорами лунала свіжа чутка про те, нібито ейрона Блекка Чарра потай від громадськості вийшла заміж за шанованого всіма торговця Баміала Ректа і збирається вирушити з ним у круїз на ціле літо. Кумедна новина, особливо для тих, хто не з чуток знав і Блекку, і Баміала. Але в тому й сила пліток, що ймовірність нечасто береться до уваги.

Хай там як, а заміжжя знатної дами, чий нестерпний (про простолюдинку сказали б – стервезний) характер став притчею во язицех, виявилося цікавішим за несподівану смерть «випалювача». Активно обговорювалася реакція батьків Блекки та горе чоловіка, нареченою якої вона вважалася. Будувалися здогади щодо причин, які спонукали ейрону начхати на громадську думку. Звичайна справа…

Ближче до обіду все більш-менш владналося. З'явилися відвідувачі, запанувала робоча рутина… Ні, життя не повернулося до нормальної колії, проте ранкового ажіотажу не спостерігалося. Атмосфера підозрілості і взаємних звинувачень нікуди не зникла, але Брікк припинив чіплятися до кожного слова і різко обертатися посеред розмови, ніби побоюючись, що хтось підкрадеться ззаду і встромить йому ніж у спину.

«Випалювачів», які розгромили кабінет Уфіна, привели на місце злочину. Вони побачили гармидер, дружно витріщили очі й почали відмовлятися, мовляв, ми таки розійшлися на славу, але не настільки ж! Відбитки підошов на підвіконні, розбита чорнильниця, видавлене скло у дверцятах шафи, зламана вішалка і зроблені нею ж подряпини на стіні на їхній совісті, все інше – ні.

– Задоволені? – запитав губернатор, поки Брікк невпевнено озирався на всі боки.

– А ви? Визнаєте, що ваші люди щось тут шукали? – прозвучало зустрічне питання. – Хоча який у цьому сенс? У вас не бракувало часу, щоб діяти акуратно. Вже склали список тих, хто перебував у будівлі?

Якусь мить Даріан вагався. Список справді був. Він містив вісім імен. З них лише одне належало людині, яка працювала на другому поверсі.

– Так.

– І?.. – Грубе обличчя Брікка спалахнуло азартом, він подався вперед, не помічаючи, що його заправлені в чоботи штанини ось-ось торкнуться залитого чорнилом крісла.

– Він вам сподобається, – без інтонацій сказав Керрейт.

– Є ймовірний підозрюваний?

– На ваш погляд – безперечно.

– Не грайте зі мною! Хто він?

Губернатор жестом наказав вивести надто ретивих мисливців за чаклунами і вказав на вихід:

– Поговоримо в моєму кабінеті.

– Хто він?!

– Його ім'я нічого вам не скаже.