Глава 1 Віддалення від сім'ї

Марина любила погуляти в парку, та роздумувала тим часом над тим як змінити їхні стосунки з Вадимом на краще і зблизитись. Між ними немов з'явилася якась прірва і здавалося що він не розуміє ні її бажань, і не розділяє її планів на майбутнє. Їй здавалося ніби йому байдуже, що буде з їхніми стосунками далі. 

Парк поміж тим завжди її дивував своєю красою, всередині парку було невеличке озеро де влітку можна було побачити диких качок, цей парк був великим, і неподалік від нього був також і заповідник, тому і не було дивним і те що качки знайшли відпочинок в цьому озері, а відвідувачі завжди годували їх чимось смачненьким, чи то хлібом чи булочкою, качки підпливали і радісно хапали дзьобами крихти хліба які їм діставалися від когось з людей. Інколи можна було побачити й маленьких каченят які раз-по-раз підпливали за мамою качкою і пробували своїми маленькими дзьобами ловити крихти хліба чи ще чогось смачненького, а Марина завжди любила спостерігати за цією картиною..

Що мені тепер робити як привернути його увагу до себе, мені вже майже сорок років, і йому не менше, в чому може бути справа. Може нам звернутися до психолога.. Роздумувала в парку Марина. Діти вже виросли, я домогосподарка, можливо мені якусь роботу знайти.. Я давно не працювала, хоч у мене і є диплом і вища освіта, та хто мене прийме туди без досвіду... Мені потрібно себе чимось зайняти щоб викинути погані думки з голови..  Він приходить з роботи і навіть мене не помічає, вдає що все добре, все як завжди.. Та насправді це вже давно не так, хіба я не бачу. Неочікувано її роздуми перервав телефонний звінок.

– Привіт мамо! Як ти? 

– Привіт Рито! Все добре! Ти щось хотіла?

– Так я приїду до вас з татом на вихідні у нас в інституті деякі студенти порозїзджались по домівках, тому що організувалась поїздка на місцевий пляж і потрібно було взяти все необхідне з дому для поїздки. Та я відмовилась, ти ж знаєш я таких поїздок не люблю..

– Добре доню, звичайно приїзджай, ми з татом будемо тебе чекати!

– Я бачу в тебе якийсь голос сумний! У вас з татом щось трапилося?

– Ні все добре доню! Не переймася цим..

– Добре! Тоді я скоро буду! Па па!

– Па па! Цілую!

В цей час їй захотілося поговорити з Вадимом серйозно, та вона роздумувала як правильно їй почати цю розмову..

Я попробую його переконати що нам потрібно звернутися до сімейного психолога, адже наші стосунки з Вадимом вже давно пішли на спад. Іноді таке буває в стосунках коли народжуються діти, і подружжя менше часу приділяє одне одному, та я і справді не знаю що робити, адже діти вже дорослі. А в нас так і нічого не змінилося, ми ніби стали чужими одне для одного, в інтимній сфері у нас все також йде не найкращим чином. Здається ніби він не дуже хоче зімною проводити час наодинці.. Роздумувала над тим Марина.

Іноді в подружніх пар буває криза в стосунках, особливо коли народжуються діти, в Марини з Вадимом було двоє дітей, та вони були вже досить дорослими і їм вже не так була потрібна опіка батьків як і раніше.. А ситуації в сім'ї все ще залишалася в них з тих пір дещо невизначеною, і так в них минав рік за роком, поки Вадим не почав задивлятися на роботі на одну із своїх колег секретарку боса, Аліну. Вадим працював піар-менеджером в одній компанії по продажам будівельних матеріалів. І там він і почав звертати увагу на одну красиву незаміжню жінку.. Яка до того ж вдягалася досить відверто, цим і привертала увагу чоловіків.. Вона все ще не виходила йому із голови, в той час як його дружина думала як краще їм відновити Їхні стосунки чи покращити їх.. 

Марина подзвонила до Вадима:

 – Вадиме я хочу щоб ти сьогодні ввечері вчасно прийшов з роботи додому, нам необхідно з тобою серйозно поговорити!

– Про що саме ти хочеш поговорити?

– Це не телефонна розмова, ввечері прийдеш і поговоримо!

– Добре я постараюсь прийти раніше! - Промовив він незадоволено. Знову щось вона придумала, мені вже набридли її витівки, потрібно порадити їй щоб вона чимось почала займатися, подумав він.

Та ввечері він прийшов як завжди із запізненням, вечеря вже давно охолола, і він пробурмотав що не голодний, бо зайшов ввечері а кафе і перекусив.. Та на цей раз, серйозної розмови йому було не уникнути, Марина не стулила й очей чекаючи на його появу з роботи..

– Де ти був, вечеря вже давно охолола!

– Я  після роботи зайшов в кафе і я не голодний!

– Вадиме нам потрібно серйозно - поговорити,промовила Марина. Ти пізно приходиш додому, не вечеряєш! Що з тобою сталося? Я вирішила що нам потрібно звернутися до сімейного психолога!

– А ти мене запитала чи я хочу, який психолог Марино? Я не збираюся нікуди йти. Мені і так добре!

– Тобто те що ти приходиш пізно додому це для тебе добре? - Розлючено промовила вона. 

– Ти знов будеш читати мені нотації, займи себе чимось, подивись на себе? Тобі давно потрібно змінити свій імідж! Ти ходиш кожен день в однаковому одязі.. Мені це все вже набридло, коли ти останній раз купувала щось нове для себе, чи просто фарбувалася? Врешті решт ти могла би піти на роботу.. Зайняти себе чимось, щоб не діставати мене тупими питаннями.. 

– Тобто вирішення наших сімейних питань ти називаєш тупими?

– Мені ніколи з тобою сперечатися, я втомився і йду спати!

– Добре. Відповіла засмученим голосом Марина. Вона була розчарована що їм так і не вдалося серйозно поговорити. Та зловила себе на думці що він і справді правий, і їй давно було потрібно зайнятися собою, і не нав'язувати себе йому, ніби в якості якогось бонусу, який  був і так очевидно що йому і не потрібний.. 

Донька в цей час міцно спала в своїй кімнаті, і на щастя не чула маминої з батьком розмови..

Через тиждень Марина була вже в новому образі, і роздумувала вже над тим куди їй влаштуватися на роботу. Варіантів у неї було не дуже то й багато, так як одразу після закінчення інституту вона вийшла заміж , потім після того завагітніла і пішла у декретну відпустку..

Тепер потрібно було заново ставати на ноги і будувати з нуля свою кар'єру. Втім це її не бентежило.