Глава 24

Джеремі

Відчиняю очі та кілька разів кліпаю, аби дати їм звикнути до обстановки. Все тіло ниє… благає про порятунок. Шлунок от-от вивалить усе, що я вчора їв, назовні,  а все тіло ледь не трусить. Капець я вчора загуляв. Це, напевно, вперше таке зі мною. Біль сковує мене і по тілу несуться неприємні сироти. Ппц, бляха муха!

Обертаюсь по сторонах. В кімнаті ні душі, тільки… що??? Кортні лежить на землі біля дивану, на якому спочивав я. І те, що вона лише в білизні дуже сильно напрягає. Бляяя, що ж вчора було… нічого не пам'ятаю. От справді, нічого. Лише те, як зайшов у будинок і випив перший коктейль, який мені запропонувала Кортні. Я, звісно, не міг відмовився. Ну який дебіл відмовляється від випивки? Чорт, це вже не смішно. Такого в мене ще реально не було. Я не пам'ятаю НІ-ЧО-ГО! Кардинально нічого.

Легко штовхаю ногою під бік дівчину, яка лежить на землі, аби вияснити що вчора було. Можливо, вона щось пояснить. Повільно совається на підлозі, аж поки повністю не відкриває очей.

– Ммм, Джеремі, – розпластується на поверхні. Ой фу бля. Хочеться блювати. І не факт, що від неї. Мені реально хріново! – Ой, а як я опинилась на підлозі? – здивовано питає й сідає до мене на диван. І навіть не думає прикрити те, що сховане під мереживом. – Напевно, впала вночі, коли ми спали.

– Кортні, а тепер поясни мені, як ми з тобою взагалі опинились разом. Що за хрінь відбулася вчора? – потираю пальцями чоло.

– Ти справді нічого не пам'ятаєш?

– Нічогісінько.

– Оу, як же так? Можливо, я допоможу тобі пригадати те, що було вночі? – грайливо каже вона й тягнеться рукою до мого преса… і нижче. Я швидко її прибираю.

– Агов, ти що собі дозволяєш? – шиплю. – Якщо ти не знаєш, то у мене є дівчина, – наголошую.

На ці слова дівчина заливається сміхом. Блювотний рефлекс ще більше нагадує про себе.

– Ну вчора це тебе не зупиняло взяти мене прямо тут, – випалює вона і моє серце зупиняється. Біль у тілі зараз ніщо в порівнянні з тим, що я відчув всередині. Ні… ні, ні і ще раз ні! Я не міг опуститися до такого рівня!

– Що ти тільки-що сказала? – шоковано питаю її. Та вона точно бреше!

– Ну-ну, ти чого? Все було чудесно, – піднімає голову вона і окрилено посміхається. А мені щось зараз зовсім не до сміху.

– Бля, Кортні, не вішай лапшу мені на вуха! – різко відказую й відсуваюсь від неї. – Я не міг переспати з тобою, чуєш? Я хоч і ідіот, але до такого рівня не опускаюсь, – роблю своїми словами «комплімент» дівчині. Та мені зараз взагалі пох, що вона там відчуває! Єдине і найбільше бажання зараз це, щоби її слова виявилися брехнею.

– А знаєш що? – ображено каже й встає з дивана. – Ти б краще не говорив цього! А то, знаєш, мені про це на усю школу розголосити не зіставить проблеми.

Це вона що, щойно мене шантажувала, чи мені почулось? Дідько. Відчуваю, що влип по самі вуха.

– Пф, хочеш виставити себе шльондрою, яка спить із зайнятими хлопцями на цілу школу? Тоді вперед! – не подаю виду, що дуже хвилююсь. Мені треба, аби вона закрила свій рот. Дуже треба. Не знаю поки, що я буду робити з Еммою, але для початку мені треба взнати, чи все це правда. Сподіваюсь, що ні.

– Ой, Джеремі, – підходить до мене, нахиляється так, аби наші обличчя були в сантиметрі один від одного і кладе свої пальці на моє підборіддя. – А ти не думав, що я можу подати усе в такому світлі, що шльондрою станеш ти? Бабій, який використовував бідну Беннет, аби я приревнувала. Ой, зайчику, не переймайся так, я щось вигадаю, – після цих слів швидко цілує мене в губи. Їжа вперемішку з випивкою всередині мене не витримали цього і просто почали виходити назовні.

Швидко біжу до туалету і стаю на коліна перед унітазом. Фак! Фак, фак, фак!!!

Тепер буде повний пізд…

– Гей, чувак, з тобою все ок? – до мене підбігає Саймон і притримує за плечі. Я дивлюсь приречено на нього і він усе розуміє по моєму погляді. – Мда, бачу, що все точно не ок.

– Все набагато гірше! Гірше, ніж могло коли-небудь бути, – кажу, коли вмиваю обличчя холодною водою і полощу рот.

– Таак, а звідси детальніше.

Ми проходимо у вітальню, де уже активно працюють клінери і сідаємо на диван.

– Саймон, це повна лажа. Лажовіше й бути не може.

– Скажи уже конкретно, що трапилось, – наполягає друг.

– Перш ніж я тобі скажу, хочу дещо запитати. Знаю, питання може здатись трохи дивним, проте… я вчора був цілий вечір з вами?

– Ооо, бачу штирило вчора тебе добре, раз ти настільки нічого не пам'ятаєш. Ну, коли ти тільки прийшов, ми сиділи наверху рубились в GTA. Потім спустились до решти і ти зник з поля мого зору майже до кінця вечора. Тільки тоді, коли ми усі курили кальян, ти сидів на дивані навпроти… еее… ну, – почав затинатись хлопець. Чого він там недоговорює?

– Кажи вже.

– Ну ти був не сам. На Тобі верхи сиділа Кортні, – дідько! Це я боявся почути найбільше! Значить не брехала… правду сказала дурепа!

Боже мій! Як же я міг? Йомайо, Джеремі, я не думав, що ти такий виродок! Дебіл дебілом, нічого не скажеш. І що мені тепер казати Еммі? Як після цього взагалі їй в очі глянути? Я не зможу… я здохну просто на фіг! Та краще б здох, аніж переспав з тою Кортні! Сказали б ви хтось мені три місяці тому, що вона буде в моєму ліжку, я б літав від щастя і самозакоханості, а зараз… хочеться втопитися. В ложці води себе втопити. Бо я на це заслуговую.

– Фак! – вигукую я і прибиральниці ошелешено на мене оглядаються.  – Бляха, а ви не могли мене спам’ятати? Ніяк не могли нагадати, що в мене дівчина є? – питаю Саймона і спопеляю його поглядом.

– Слухай, ти тут провину на нас не перекладай. Бо Ребекка з Філом намагались відтягнути тебе від тої дівки, але ти настільки навалився, що просто послав їх нах! Ребекка ледь не плакала через тебе ідіота, а Філ стримано, проте ясно дав зрозуміти, що попереджати тебе про можливі наслідки більше не збирається.

Слухаю це і не розумію, хто вчора у мене вселився. Ні, це реально щось не те. Ніколи у мене такого не було. А тут бац і на тобі! Кортні в білизні каже, що ми переспали, друзі більше не хочуть мене знати, а про дівчину я взагалі мовчу. Скоріш за все, я її вже втратив. Бляха, і усвідомлення цього ріже гірше за найгостріший ніж. Як же я міг… як же я, бляха, міг!