Частина 21

○ ◇ ○ ПІШАК: ТАЄМНИЧИЙ СОЮЗНИК ○ ◇ ○ 

Наступного дня, хоч Ернест не сильно хотів бачити Джонатана після учорашньої не дуже приємної бесіди, але той усе ж таки прийшов разом зі своїм сином на ім'я Леонард. Джонатан попри всю свою любов та шану до свого короля, все ж одружився на одній із дочок якогось західного пана, у якого відбирав майно. Це був, скоріш за все, шлюб без кохання, адже батько дівчини просто віддав її в обмін на свою недоторканість. А народження Леонарда то взагалі чиста випадковість. Хоча Джонатан має за мету колись упрохати Ернеста взяти юнака на посаду командира королівської гвардії замість нього. Тому чоловік усіляко намагається схилити сина на бік свого правителя та водить його деколи з собою до королівського палацу. 
Тільки увійшовши до тронної зали, Джонатан одразу схилив коліно перед Ернестом та грізно подивився на сина, щоб той повторив за батьком. Леонард мовчки теж схилив коліно перед першою особою королівства. Хоч юнаку не подобалось усе це, але він не міг нічого зараз вдіяти. Джонатан відзвітував, як завжди не дивлячись на свого короля.
- Мій королю, до мене дійшла звістка, що у південній частині Авердішу бунтівники збираються у святилищі Ольгерда аби розробити план як вас крадькома отруїти. Як мені відомо, це не члени організації "Біла Сова", а всього лиш окрема група не сильно впливових місцин. 
Ернест, почувши звіт свого вірного посіпаки, тільки нахабно усміхнувся та підвівся з трону.
-Тоді сідлаймо коней та відправляємось прямісінько до святилища Ольгерда! Якщо ці нікчемні жуки наважились хоча б подумати здихатись мене, я здихаюсь їх до того, як вони встигнуть щось зробити. Ротредже, ти поїдеш зі мною, допоможеш мені з дечим. Й малого свого можеш узяти, йому буде корисно побачити, що буде, якщо піти проти свого короля. Леонард вже подумав відмовитись від такої прогулянки верхи, але утримався від розмови. 
Невдовзі усі троє вже їхали верхи на конях містом. Наче нічого не віщувало біди, якщо не враховувати суцільний жах місцян, коли вони бачили короля. Усі люди утікали, намагаючись не потрапити під копита коней, які досить не спокійно пробігали вузеньку вулицю. Аж раптом під копита коня Ернеста ледве не потрапила маленька дівчинка, яка раптом упустила на дорогу свого плюшевого ведмедика та повернулась його підібрати. Проте її врятував її ж батько, різко схопивши на руки та відскочили у бік, подалі від королівського коня. Ернест потягнув за повіддя та зупинивши свого жеребця, грізно та презирливо глянув на чоловіка з дитиною.
- Тобі слід більше пильнувати свою доньку, щоб вона раптом не потрапила під копита чийогось коня! А особливо під копита мого коня!
Переляканий чоловік одразу ж схилив голову та почав вибачатись.
- Приношу свої великі вибачення, мій королю. Біль...Більше цього не повториться, обіцяю! 
Ернест нічого не відповів та кивнув Джонатанові з Леонардом уперед головою, це означало, що вони можуть їхати далі.

Ще кілька хвилин та усі троє вже були біля міського святилища Ольгерда, чоловіка який за легендою був одним із хранителів фігур п'ятсот з гаком років тому назад за часів першого короля. Взагалі, усе перше покоління хранителів фігур після смерті утвердили до пантеону світлих духів предків, якщо точніше, їх почали вважати майже богами, тому і спорудили на їхню честь святилища у самій столиці королівства. Святилища споконвіку були святим місцем мани, там білі маги проводили свої світлі обряди та просили у духів предків захисту. Також прості люди приходили туди аби зцілитись від тяжких смертельних хвороб. Усього в Авердіші було шість святилищ, по одному на честь кожного хранителя давнини. Найголовніше з них - святилище Фрідріха, тобто першого короля та засновника королівства. Саме у ньому проводились усі найважливіші події у житті кожного правителя Феліру: коронація, весільна церемонія та, як не дивно, похорони. Саме під цим святилищем розміщується сімейний склеп династії Едерн, де поховані усі королі та королеви минулого. Але коронація Ернеста не відбулась у цьому святому місці, адже він коронував сам себе після незаконного отримання влади. А у святилищі Фрідріха коронують лише законних спадкоємців престолу, того хто є найстаршим з нащадків.

Ернест прив'язав свого коня до невеличкого стовба та звернувся до своїх компаньйонів.
-Я піду у середину та покараю цих бунтівників, а ви чекайте мене тут.
Джонатан та Леонард кивнули, після чого король пішов у середину святилища Ольгерда. Усі бунтівники переговорювались між собою, роздумуючи як їм отруїти тирана-короля. Але як тільки той увійшов, вони усі здригнулись та сильно перелякались. Свічки, які яскраво світили у трохи темному приміщенні, з появою Ернеста раптово згасли. А за спиною короля з'явилася темна тінь, але більш чіткіша за його власну.
-Починай...-прошепотів Ернест й раптом його аура та атмосфера навколо сильно змінилась. Усі бунтівники ще більше відступили назад, як тільки подивились у очі короля, які палали яскраво червоним вогнем.Один із них був магом-монахом й він був досить збентежений цією ситуацією.
- Як...Але як ти зміг зайти усередину святилища? Ти...Ти ДЕМОН!
Ернест тільки розминав для чогось обидві руки. 
-Це місце не оточене бар'єром...Тож в нього було легко потрапити!- відповів він з глузливою усмішкою, а потім помітив ще одного монаха майже біля внутрішньої верхівки куполу святилища. Той монах хотів скористатись магією та утворити навколо короля магічний бар'єр, який би не дозволив йому рухатись та заподіяти комусь шкоди, проте він не встиг цього зробити, як його невидима сила потягнула униз та він розбився на смерть. Ернест розтиснув один із кулаків та на його долоні тієї ж митті з'явився чорний вогонь.
-Пробачте, але я не дозволю вам убити це тіло раніше його терміну. Тож...-вогонь став більш яскравішим.- Першими на той світ відправитесь ви!- чоловік пустив вогонь прямісінько у вівтар, де маги-монахи стояли під час служби. Вогонь швидко розрісся по усьому приміщенню, адже його внутрішні стіни зроблені з дерева та й каркас теж. Бунтівники кинулись до Ернеста, проте усе було марним. Вони досить сильно програвали у силі королю та невдовзі програли цю нерівну битву, яку виграти їм було з самого початку неможливо.